Аналіз правового статусу та порядку накладання секвестру російською владою на землі польських поміщиків Правобережної Україні наприкінці XVIII ст. Визначення поняття "секвестр" і "конфіскація". Порядок повернення секвестрованих земель польським поміщикам.
Аннотация к работе
Секвестровані землі польської шляхтина Правобережній УкраїніУ статті аналізується правовий статус та порядок накладання секвестру російською владою на землі польських поміщиків Правобережної Україні наприкінці XVIII ст. Щодо правового статусу секвестру, то цілком визначеного документу щодо нього на жаль не має, однак можна знайти фрагментарні відомості в указах Катерини ІІ до генерал-губернаторів та головнокомандувачів військ на території колишніх польських губерній. Надалі володіти своїми маєтками (приватними чи старостинськими) мали право ті особи, які під час повстання перебували за межами імперії, але вчасно склали присягу на вірність, не були причетні до «бунту» [7], про що мали докази, і з’явилися на території держави до 1 січня 1795 р. У цьому указі зазначалися також деякі правові основи секвестру: 1) маєтки польських поміщиків, які склали присягу на вірність, але брали участь у повстанні, а отже присягу своїй новій монархині порушили, приєднувалися до казенних; якщо ж ім’я власника не фігурувало в актах учасників повстання, то він отримував свої маєтки назад у свою власність; 2) особам, які з’явилися до 1 січня 1795 р. і не брали участі в бунті, їх маєтки, приватні чи старостинські, поверталися за умови, що ці особи і надалі залишатимуться в межах держави; староства осіб, відсутніх на території імперії, також приєднувалися до казенних, крім тих, про які видано спеціальні укази; 3) особам, які не з’явилися до 1 січня 1795 р., під страхом остаточної втрати майна встановлювався термін (1 рік і 6 тижнів) для його продажу російським підданим, після чого, сплативши податок з продажу і десяту частину від отриманої суми як мито, вони могли розпоряджатися грошима на свій розсуд; до продажу такі маєтки мали залишатися в казенному управлінні; 4) безвинні власники маєтків, заставлених під позику у злочинців, зберігали право викупу їх на законних підставах, але вже у казни; казна залишала за собою право викупити маєтки злочинців, заставлені у безвинних осіб [6, с. В указі від 19 квітня 1794 р. імператриця знову дала розпорядження урядовцю «про взяття в секвестр» маєтку тих осіб, які після прийняття російського підданства все ж брали участь у повстанні Т. Костюшка.