Саргон ІІ як родоначальник лінії Саргонідів та продовжувач завойовницькової політики Тіглатпаласара. Коротка характеристика озброєння ассирійського війська. Дур-Шаррукін як столиця Саргона II. Будова головних воріт, фігур Гільгамеша та святилища.
Аннотация к работе
Імя Саргон (з ассірійської - Шаррукин) означає «цар Законний» або «цар Істинний». Можливо, цар хотів цим підкреслити, що він законним шляхом отримав владу, хоча насправді вона була насильно відібрана у старшого брата Салманасара V . Цар цього міста Ганнон примкнув до Єгипту, котрий переживав у цей період занепад, Ассирія ж перетворювалася на світову державу. Найманці були тісно повязані з царем і в той же час відірвані від оточуючого їх ассірійського населення, що дозволило їм стати вірною опорою Саргона та його найближчого оточення. У часи правління Саргона II була заснована нова ассирійська столиця - резиденція царя місто Дур-Шаррукін на Тигрі (близько сучасного Хорсабада), в якій були прекрасні сади, палаци та храми.Аналізуючи опрацьовані матеріали можна зробити висновок що за своє правління Саргон Великий проводив як і внутрішню так і зовнішню політику,проводив реформи. Основною головною реформою Саргона була реформа війська-ця реформа включала в собі мобілізацію та ,,полегшення,, війська, Саргон віддав перевагу легкій піхоті і сами лучники, пращики та легкі піхотинці були основою його війська. Також не аби яке значення Саргон надавав Богам,в один з храмів він навіть відав свою доньку в якості жрецині. Внутрішня ж його політика була заснована на наведенні ладу в містах,храмах та покращення життя нищим верстам населення. Однак величезна Ассірійська держава була в значній мірі внутрішньо неміцним.
Вывод
саргон ассирійський військо святилище
Аналізуючи опрацьовані матеріали можна зробити висновок що за своє правління Саргон Великий проводив як і внутрішню так і зовнішню політику,проводив реформи. Основною головною реформою Саргона була реформа війська-ця реформа включала в собі мобілізацію та ,,полегшення,, війська, Саргон віддав перевагу легкій піхоті і сами лучники, пращики та легкі піхотинці були основою його війська. Також не аби яке значення Саргон надавав Богам,в один з храмів він навіть відав свою доньку в якості жрецині. Зовнішня політика його базувалася на завоюванні нових земель. Внутрішня ж його політика була заснована на наведенні ладу в містах,храмах та покращення життя нищим верстам населення.
Однак величезна Ассірійська держава була в значній мірі внутрішньо неміцним. Після смерті могутнього завойовника підкорені племена повстали. Утворилися нові коаліції, що загрожували ассирійському цареві Сінахеріб. Маленькі царства і князівства Сирії, Фінікії і Палестини знову обєдналися. Тир та Іудея, відчуваючи за собою підтримку Єгипту, повстали проти Ассирії. Незважаючи на великі військові сили, Сінахерібу не вдалося швидко придушити це повстання. Ассирійський цар був примушений діяти не тільки зброєю, але й дипломатією, використавши постійну ворожнечу між двома великими містами Фінікії - Сидон I та Тиром. Осадивши Єрусалим, Сінахеріб домігся того, що іудейський цар відкупився від нього багатими дарами. Єгипет, в якому правив ефіопський цар Шабака, не зміг надати Палестині і Сирії достатньої підтримки. Єгипетсько-ефіопські війська були розбиті Сінахерібом.
Список литературы
1. Авдиев В.И. История древнего Востока. Москва, 1970.- 608.
2. Якобсон В.А. История Востока. Том 1 Восток в Древности. Москва , 2002.-688.
3. Гуляев В.И. Шумер, Вавилон, Ассирия. 5000 лет истории, Москва 2004,-440.
4. Садаев Д.Ч. История древней Ассирии. Москва, 1979.- с. 102-131.