Особливості мікроклімату і санітарного стану в пташниках в залежності від місткості, вентиляції, їх вплив на резистентність каченят. Стан природних захисних сил організму, продуктивність і збереженість каченят при різних способах їх вирощування.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА ЗООВЕТЕРИНАРНА АКАДЕМІЯ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ВПЛИВУ АБІОТИЧНИХ ФАКТОРІВ НА ПРИРОДНУ РЕЗИСТЕНТНІСТЬ МЯСНИХ КАЧЕНЯТОфіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Гончаренко Володимир Михайлович, Одеський державний аграрний університет, завідувач кафедри зоогігієни і загального тваринництва доктор ветеринарних наук, професор Високос Микола Петрович, Дніпропетровський державний аграрний університет, професор кафедри технології переробки і контролю якості продукції тваринництва Захист відбудеться „19 ”грудня 2007 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.070.01 в Харківській державній зооветеринарній академії за адресою: 62341, Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область, головний корпус, аудиторія № 46. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської державної зооветеринарної академії за адресою: 62341, Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область, головний корпус.В умовах інтенсивного ведення качківництва одним із вирішальних факторів підвищення резистентності організму птиці до впливу несприятливих абіотичних факторів є підтримання оптимального мікроклімату в приміщеннях і дотримання технології вирощування, котра забезпечує нормальний фізіологічний стан організму, а також високий рівень природних захисних сил (Плященко С.І., 1994; Волков Г. К., 1995; Демчук М.В., 1995; Марков Ю.М., 1996; Високос М.П., 1997; Гончаренко В.М., 1997; Нікітенко А.М., 2001; Медведський В.А., 2002). У цьому звязку теоретичний інтерес і практичну значимість мають дослідження, спрямовані на виявлення впливу абіотичних факторів (мікроклімату, систем і способів вирощування, обміну повітря, підстилки, тощо) на формування природної резистентності будь-якого живого організму і, особливо, у критичні періоди його життя. Для вирішення поставлених у роботі завдань використовували зоогігієнічні (швидкість руху повітря, температура і відносна вологість, гранично допустимі концентрації шкідливих газів, способи вирощування, санітарні режими), мікробіологічні (бактеріальній забрудненості повітря), фізіологічні (температура тіла, пульс, частота дихання), гематологічні показниками крові (кількість еритроцитів, лейкоцитів, вміст гемоглобіну), зоотехнічні (інтенсивність росту, продуктивність, збереженість каченят) методи. Обєктом для досліджень були чотири секції, в кожній по 2000 голів, пташника: у контрольній - після 49-добового вирощування каченят дотримувались принципу „все зайнято - все порожньо” і після дезінфекції 21 добу витримували на профілактичній перерві. Натуральними замірами встановлено, що із загальної площі приміщень на аеростази припадає: у пташниках на 1500 каченят - 30 %, на 2000 каченят - 35 %, на 2500 каченят - 45 % та на 3000 каченят - 50 %.Встановлено, що серед основних факторів, які впливають на санітарно-гігієнічний стан пташників і рівень природних захисних сил організму та збереженість каченят є забезпечення оптимального мікроклімату, дотримання принципу „все зайнято - все порожньо” та санітарних перерв після завершення технологічного циклу. У пташниках для вирощування каченят із підвищенням місткості приміщення від 1500 до 3000 голів збільшується площа зон аеростазів, в яких усі параметри мікроклімату і, в особливості, ЗМЧ та кількість умовно - патогенної мікрофлори, значно перевищують ГДК. Вирощування каченят на незмінній підстилці без витяжки повітря із зони розміщення птиці обумовлює погіршення мікроклімату, оскільки з 1 м2 її поверхні виділяється у приміщення за годину аміаку - 40 мг, сірководню - 20 мг, діоксиду вуглецю - 10 мг. При використанні трьох варіантів вирощування каченят на підстилці із подрібнених стебел кукурудзи (контроль), а також комбінаціях сітчастої підлоги 30 і 70 % та глибокої підстилки (дослідні) встановлено, що максимальна концентрація шкідливих газів була в контролі, а мінімальна - у другій дослідній групі. Недотримання строків профілактичних перерв (21 добу) у пташниках після завершення технологічного циклу зумовлює зниження показників природної резистентності каченят: по БАСК - на 17,5 %, по ЛАСК - на 1,52 %, відсоток фагоцитозу - на 13,9 %, і збереженість - на 5,9 %.