Психологічний аналіз проблеми саморозвитку підлітків, феномен саморозвитку як психолого-педагогічна проблема. Суть, механізми та структура саморозвитку, психологічні умови формування здатності до саморозвитку, процедура та опис методик дослідження.
Аннотация к работе
Динамічні зміни, що відбуваються в даний час у всіх сферах життя суспільства, вимагають підвищених вимог до активності, самостійності і відповідальності людини в питаннях самовизначення і саморозвитку. Щоб продуктивно вирішувати життєві завдання, необхідно володіти розвиненими субєктними якостями, сформованою здібністю до саморозвитку. Накопичення необхідних передумов впродовж всього вікового розвитку створює в старшому підлітковому віці унікальну можливість формування здібностей до саморозвитку [5, c.65]. Випробовуючи потребу в саморозвитку, підлітки не володіють засобами її реалізації і в цьому їм необхідна допомога і підтримка дорослого. У звязку з цим актуальним є завдання вивчення психологічних умов, що визначають формування здібностей до саморозвитку в підлітковому віці.Античні мислителі (Сократ, Платон, Арістотель) затверджували цінність головної здатності людини - самовдосконалюватись, вказували на залежність долі людини від активності і продуктивності її роботи над собою. Цінними є наступні положення гуманістичної психології: розуміння особистості як унікальної цілісної системи, яка не є чимось заздалегідь даним, а «відкриту можливість» самоактуалізації, властиву тільки людині; уявлення про те, що людина наділена потенціалом до безперервного розвитку і самореалізації, які є частиною її природи; людина володіє певною мірою свободи від зовнішньої детермінації завдяки сенсу і цінностям, якими вона керується в своєму виборі; людина - це активна, творча істота; головне в особі - направленість до майбутньому, до вільної реалізації своїх потенцій (Р. Цінним є дослідження про механізм інтеріоризації: кожна культурна форма поведінки виникає спочатку як форма співпраці з іншими людьми, як наслідування іншим або звернення до дорослого; тільки на наступному кроці ця форма стає індивідуальною функцією самої дитини. Синтез цих психологічних систем знайшов своє відображення у ряді принципів, що характеризують процеси психічного розвитку людини в дитячому, підлітковому і юнацькому віці: § творчий характер розвитку (головним в розвитку повинні стати не засвоєння досвіду, а його породження); Всі сучасні психологічні дослідження саморозвитку особистості умовно можна виділити в наступні напрями (Бітянова Н.Р., 1998): функціональний - розглядає людину перш за все як суто функціональну істота у всіх сферах її життєдіяльності; субєктно-цільовий (аксіологічний) - робить акцент, перш за все, на ціннісно-смислових характеристиках особистості, ставлячи її в центр культурних ідеалів; системологічний, обєднуюче попередні два напрямки на основі принципу системної детерміації будь-якої події, таким чином забезпечуючи цілісне бачення явища, що вивчається [9; 29].У роботах Л.І.Божовіч були розвинені ідеї про потребу у враженнях як рушійній силі розвитку особистості М.І. Вивчаючи рівні функціонування людини і питання саморегуляції, як вищу форму саморегуляції, особистості Л.І. Узнадзе) управління особистістю своїм розвитком здійснюється за допомогою регуляції самовиховання. У психологічному предметі самовиховання і саморозвитку дослідники виділяють: особисте новоутворення, перебудову стереотипів, звичок, психологічних особливостей, підтримку цілісності, стабільності образу «Я», якісне перетворення і розуміння своєї суті, внутрішні барєри унаслідок невдач самовиховання і саморозвитку [2,33,45]. Смислові утворення особистості, потреби і інтереси самоактуалізації, особисті значення, сенси стали психологічним предметом аналізу особистісного саморозвитку в дослідженнях А.Г.Суперечність положення підлітка, зміну структури його соціальних ролей і рівня домагань активізують розвиток самосвідомості. Нова поведінка людини стає поведінкою для себе, підліток сам усвідомлює себе як відому єдність. Ельконін вважав, що розвиток в підлітковому віці проходить під знаком його дорослішання, визначається відчуттям дорослості і тенденції, що зявляється у підлітків, до дорослості. Відчуття дорослості виражає нову життєву позицію підлітка по відношенню до людей і світу, визначає специфічний напрям і зміст його соціальної активності, систему нових прагнень, переживань афектних реакцій. Підліток поступово починає виділяти ті або інші якості з окремих видів діяльності і вчинків, узагальнювати їх і осмислювати спочатку як особливості своєї поведінки, а потім як відносно стійкі якості своєї особи [14; 43].Проте, можна виділити два основні моменти, по яких спостерігається єдність між всіма авторами: розуміння професійного і особистісного саморозвитку педагога як передумова саморозвитку учнів; визнання необхідності взаємодії всіх субєктів педагогічного процесу. Андрєєв диференціював процеси саморозвитку і визначив умови, що сприяють йому 1) поглиблення самопізнання учнів; 2) творче самовизначення учнів; 3) підвищення ефективності самоврядування, самоорганізація учнів; 4) самоудосконалення учнів; 5) творча самореалізація учнів [7; 143]. Поглиблення самопізнання підлітків визначаєють застосуванням спеціальних тестових завдань, що розкривають актуальний і потенцій
План
Зміст
Вступ
Розділ I. Психологічний аналіз проблеми саморозвитку підлітків
1.1 Феномен саморозвитку як психолого-педагогічна проблема
1.2 Саморозвиток як процес: суть, механізми, структура
1.3 Підліток як субєкт саморозвитку
1.4 Психологічні умови формування здатності до саморозвитку підлітків
Розділ ІІ. Експериментальне вивчення саморозвитку особистості підлітка
2.1 Процедура та опис методик дослідження
2.2 Аналіз отриманих результатів та їх інтерпретація