Саморегуляція як чинник розв’язування міжособистісних конфліктів студентської молоді - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукНауковий керівник: доктор психологічних наук, професор Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна, провідний науковий співробітник Науково-методичного центру “Українська етнопедагогіка і народознавство” НАПН України і Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Васютинський Вадим Олександрович, завідувач лабораторії психології мас та спільнот Інституту соціальної та політичної психології НАПН України; кандидат психологічних наук, доцент Дідора Марія Іллівна, доцент кафедри Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Захист відбудеться “14” квітня 2011 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.457.01 в Інституті соціальної та політичної психології НАПН України за адресою: 04070, м.Отож, актуальність досліджуваної проблеми, її теоретична та практична значущість для реалізації соціально - психологічних запитів сучасного соціуму зумовили вибір теми наукового пошуку - “Саморегуляція як чинник розвязування міжособистісних конфліктів студентської молоді”. Завдання дослідження: Розкрити психологічний зміст, сутність, функції, структуру і механізми саморегуляції, проаналізувати соціально-психологічний вплив саморегуляції на процес розвязування міжособистісних конфліктів студентської молоді. Встановити залежність саморегуляції від індивідуально-психологічних характеристик особистості, виявити смислову структуру саморегуляції як чинника розвязування міжособистісних конфліктів у юнацькому віці. Показано, що егоїстична інтерактивна орієнтація особистості впливає на вибір суперницького стилю розвязання міжособистісних конфліктів, натомість орієнтація особистості на взаємодію з іншими людьми обумовлює вибір співпрацюючої і компромісної тактик поведінки в конфліктах, а маргінальна інтерактивна спрямованість особистості детермінує обрання уникаючого й пристосовницького стилів розвязання конфліктних ситуацій. У першому розділі “Саморегуляція в міжособистісних конфліктах як психологічний феномен” відображено результати аналізу літературних джерел з досліджуваної проблеми, узагальнено провідні напрями і підходи до вивчення феномена саморегуляції в контексті міжособистісних конфліктів студентської молоді.У дисертації теоретично узагальнено й розширено уявлення про саморегуляцію як чинник розвязування міжособистісних конфліктів студентської молоді; виявлено специфіку її прояву в юнацькому віці, а також закономірності, передумови механізми та функції саморегуляції особистості; особливості впливу саморегуляції на розвязування міжособистісних конфліктів студентської молоді. Уточнено динамічну структуру саморегуляції, яка включає: 1) визначення субєктом мети своєї довільної активності; 2) програму виконавських дій, узгоджену з умовами діяльності; 3) неперервний контроль за її реалізацією; 4) оцінку досягнутих результатів; 5) рішення про необхідність корекції та вибір корекційної діяльності. Проаналізовано соціально-психологічну специфіку впливу функцій саморегуляції на розвязування міжособистісних конфліктів студентської молоді. Розглянуто саморегуляцію в руслі оптимізації вибору стратегій поведінки у міжособистісних конфліктах. Перший - вказує на залежність між низьким рівнем інтернальності у сфері сімейних взаємин та вибором уникаючої тактики поведінки в конфліктах; другий - розкриває взаємозалежність між оцінкою своїх можливостей як конфліктуючої сторони та вибором пристосовницького стилю розвязання міжособистісних конфліктів; третій - вказує на інтернальність у міжособистісних взаєминах і вибором суперницької тактики поведінки особистості в конфліктах; четвертий - розкриває взаємозалежність між саморегуляцією з інтернальністю як чинником вибору співпрацюючої або компромісної тактики поведінки в міжособистісних конфліктах.