Теоретико-методологічні аспекти, структура, функції і специфіка професійного мислення. Концепція саморегуляції професійного мислення у практичних психологів у контексті поєднання системно-структурного, особистісного та професійно-розвивального підходів.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наукРоботу виконано в Національному педагогічному університеті імені М.П. Науковий консультант: дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор МОЛЯКО ВАЛЕНТИН ОЛЕКСІЙОВИЧ, Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, завідувач лабораторії психології творчості. БОРИШЕВСЬКИЙ МИРОСЛАВ ЙОСИПОВИЧ, Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, завідувач лабораторії психології особистості імені П.Р. Захист дисертації відбудеться “15” вересня 2004 р. об 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.053.10 в Національному педагогічному університеті імені М.П.Актуальність дослідження професійного мислення та його саморегуляції й саморозвитку у студентської молоді, тобто в період адаптації до професійної діяльності та становлення основ професіоналізму, суттєво зростає у звязку з перебудовою системи освіти в Україні, підвищенням рівня психолого-педагогічного забезпечення професійної підготовки конкурентоспроможних психологів-практиків. Питання саморегуляції професійної діяльності й мислення тісно повязані з різноманітними психологічними аспектами регуляції активності людини, а їх розроблення визначається значною мірою усвідомленням того суттєвого внеску, який зробили психологи у дослідження загальнотеоретичних і методологічних проблем регуляції розвитку особистості (К.О. Дослідження особливостей та закономірностей саморегуляції професійного мислення практичного психолога лежать на межі фундаментальних галузей психології: загальної психології, а саме психології мислення і, насамперед, продуктивного мислення, саморегуляції довільної активності людини, психології праці та професійної діяльності і, врешті-решт, педагогічної психології щодо формування умінь і навичок саморегуляції мислення. Мета дослідження полягала в тому, щоб на основі системно-структурного підходу визначити особливості, механізми й детермінанти становлення і функціонування саморегуляції професійного мислення в системі фахової підготовки практичних психологів та розробити психолого-педагогічні засади його цілеспрямованого формування. Відповідно до обєкта, предмета й мети були сформульовані основні гіпотези дослідження: Ефективне вирішення професійних завдань здійснюється за умови сформованості професійного мислення фахівця як специфічно-фахового, системного, практично спрямованого, оперативного й творчого, а досягнення рівня професіоналізму мислення обумовлюється особливостями генези й функціонування саморегуляції як інтегративного механізму його продуктивності й регулятивної культури.У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи вивчення саморегуляції професійного мислення як психологічного феномена” подано результати теоретико-методологічного аналізу проблеми дослідження мислення та його професійного розвитку в студентському віці; визначено роль та місце феномена саморегуляції в житті людини, у мисленні та його становленні. На основі аналізу літератури уточнено категоріальний апарат з різних галузей психологічних знань у дослідженні проблем професійного мислення, що зумовило необхідність визначення й обґрунтування понять “професіоналізм” і “професійна компетентність”, “професійне мислення”, “фахово-професійне” та “компетентне” мислення, “регулятивна культура” як психологічна культура мислення. У численних дослідженнях, які проведені як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології, доведено, що кожна особистість у процесі життя набуває індивідуальних особливостей мислення, які, з одного боку, повязані з рівнем розвитку мислення та мисленнєвих операцій, а з другого - із сукупністю особистісних якостей, що поширюються на сферу розвитку мислення, у тому числі й професійного. Професійне мислення розглядається дослідниками у двох вимірах: з одного боку - як вищий рівень розвитку мислення (ідеальне мислення, мислення вищого рівня - “акме”), що тісно повязаний з ментальністю, самосвідомістю, професійною компетентністю та професіоналізмом взагалі, а з другого - як фахово-професійне мислення з точки зору специфіки фаху, діяльності, класів завдань, технологій їх вирішення. У дослідженнях професіоналізму та професійного мислення відстоюється думка про специфічні якості та характеристики, що властиві професійному мисленню, серед яких провідну роль відіграють характеристики як теоретичного, так і практичного мислення: практичність, конструктивність, технологічність, оперативність; продуктивність, творчість, пошуковість, ініціативність, гнучкість, швидкість, розробленість, відкритість; системність, логічність, діалектичність; організованість, саморегульованість, реверсивність тощо.