Самооцінка: загальне поняття, види, функції, механізми формування. Роль самооцінки в розвитку міжособистісних відносин. Емпіричне дослідження соціометричного статусу молодших підлітків. Опис методик, аналіз результатів та інтерпретація отриманих даних.
Аннотация к работе
У цей час завершується оформлення тієї схеми поведінки, яка буде впливати на фізичне і психічне здоровя, на все подальше суспільне і особисте життя[23]. Поведінка підлітка починає все більше регулюватися його самооцінкою. Самооцінка істотно впливає на ефективність діяльності і на становлення особистості на всіх етапах розвитку [17]. У період становлення особистості, а також для навіюваних людей громадська думка може значно впливати на самооцінку. Оскільки для підлітка в більшості випадків референтною групою є шкільний колектив , проблеми у навчальній діяльності найчастіше викликаються саме проблемами через невідповідного статусу підлітка в групі у сукупності (а також з причини або внаслідок) з неадекватною самооцінкою[21].Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і подальший розвиток її особистості. Завдяки здатності до самооцінки людина набуває можливості значною мірою самостійно спрямовувати й контролювати свої вчинки та дії, самовиховуватися й удосконалювати себе. Під впливом оцінки оточуючих в особистості поступово складається власне відношення до себе й самооцінка своєї особистості, а також окремих форм своєї активності: спілкування, поведінки, діяльності, переживань[21]. Така самооцінка є найкращою для конкретних умов і ситуацій [10, 57], а також забезпечує сприятливий емоційний стан людини, стимулює діяльність, надає людині упевненості. Джемсом, звучить так: «Самооцінка прямо пропорційна успіху і обернено пропорційна домаганням, тобто потенційним успіхам, яких індивід мав намір досягти ", у вигляді формули це може бути представлено таким чином: Самооцінка = домагання / можливості.Перша група, учні 5 - А класу (19 дітей з них 14 - хлопців, 5 - дівчат), які навчаються за традиційною програмою. Друга група, учні 5 - Б класу (21 дитина з них 9 - хлопців та 11 - дівчат), які навчаються за традиційною програмою. Метою застосування даної методики було виявлення «соціометричних позицій», тобто співвідносного авторитету членів групи за ознаками симпатії-антипатії, де на крайніх полюсах виявляється лідер групи і «ізольований». Отже учням була запропонована соціометрична картка, на якій потрібно було зафіксувати основну інформацію про себе (прізвище, імя, клас), а також зареєструвати свої індивідуальні вибори. Оскільки міжособистісні стосунки завжди розгортаються у групі на двох рівнях - формальному та неформальному, то досліджувані повинні були здійснити вибір стосовно двох сфер - сфери спільної діяльності та сфери дозвілля.В теоретичній частині роботи було зясовано, що самооцінка - оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і подальший розвиток її особистості. Завдяки здатності до самооцінки людина набуває можливості значною мірою самостійно спрямовувати й контролювати свої вчинки та дії, самовиховуватися й удосконалювати себе. Також зясували, те що самооцінка має такі основні вимірами: адекватність, рівень та стійкість. Під впливом оцінки оточуючих в особистості поступово складається власне відношення до себе й самооцінка своєї особистості, а також окремих форм своєї активності: спілкування, поведінки, діяльності, переживань.Соціоматриця 5-А клас ДОДАТОК Б Соціоматриця 5-Б класу ДОДАТОК В
Вывод
1. В теоретичній частині роботи було зясовано, що самооцінка - оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Від самооцінки залежать взаємовідносини людини з оточуючими, її критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і подальший розвиток її особистості.
Завдяки здатності до самооцінки людина набуває можливості значною мірою самостійно спрямовувати й контролювати свої вчинки та дії, самовиховуватися й удосконалювати себе.
Самооцінка повязана з однієї із центральних потреб людини - потребою в самоствердженні, що визначається відношенням її дійсних досягнень до того, на що людина претендує, яку мету перед собою ставить - рівень домагань. Також зясували, те що самооцінка має такі основні вимірами: адекватність, рівень та стійкість. Адекватність характеризує міру відповідності самооцінки фактичній вираженості певної якості в субєкта, відповідність реальним досягненням і потенційним можливостям індивіда. Під впливом оцінки оточуючих в особистості поступово складається власне відношення до себе й самооцінка своєї особистості, а також окремих форм своєї активності: спілкування, поведінки, діяльності, переживань.
Рівень - характеризує ступінь вираження тієї якості, яку оцінюють. За рівнем самооцінка може бути високою, середньою, низькою [25]. Критерієм рівня самоцінки є міра збігу самооцінки з оцінкою свого ідеалу: чим ближча самооцінка до оцінки ідеалу, тим вона вища, і навпаки, чим далі самооцінка від оцінки ідеалу, тим вона нижча. І висока, і середня, і низька самооцінки можуть бути як адекватні, так і неадекватні.
Третім виміром самооцінки є її стійкість. Стійкою вважається самоцінка, рівень якої упродовж певного часу залишається незмінним незалежно від ситуації. Критерієм стійкості самооцінки є міра зміни її рівня щодо одних і тих самих якостей людини протягом визначеного часу.
Поняття "соціометричний статус" запропонував Дж. Морено, де статус - становище людини в соціальній групі, а саму систему міжособистісних відносин становлять емоційні, ділові та інтелектуальні звязки членів цієї групи. Статус - становище людини в системі внутрішніх відносин, що визначає ступінь його авторитету в очах інших учасників групи. На відміну від позиції, статус індивіда в групі - це реальна соціально - психологічна характеристика його положення в системі внутрішньо-групових відносин, ступінь дійсної авторитетності для інших учасників.
2.Наша перша гіпотеза, про те що учні з низьким соціометричним статусним становищем будуть мати низьку самооцінку підтвердилась лише частково. Статистична обробка даних проводилась за допомогою прикладного пакета програм STATISTIKA, математично-статистичних методів:кореляційного аналізу.
Кореляційний аналіз двох класів разом показав що взаємозвязку між самооцінкою та соціальним статусом учнів не має. Це засвідчує те, що самооцінка жодним чином не впливає на те яке місце в своїй групі займає учень.
Проте розбивши групу відповідно на 5- А та 5 - Б і розглядаючи їх окремо, можна говорити про те, що в 5 - А справді самооцінка не впливає на соціометричний статус, а соціометричний статус не впливає на самооцінку, тому діти з низьким соціометричним статусом можуть мати як низьку так і високу або середню самооцінку.
А ось в 5- Б самооцінка та соціометричний статус корелюють між собою. Відмінності по самооцінці супроводжуються відмінностями по соціометричному статусі. Соціометричний статус корелює із самооцінкою зворотнім кореляційним звязком. Самооцінка із соціометричним статусом також корелює зворотнім кореляційним звязком. Тому в 5- Б класі відмінності по самооцінці супроводжуються відмінностями по соціометричному статусі, тобто хто має низьку самооцінку, той відповідно має низький соціометричний статус.
Отже наша гіпотеза про те, що учні з низьким соціометричним статусом мають низьку самооцінку підтвердилась лише у 5 - Б класі.
Наша друга гіпотеза про те, що учні з високим соціометричним статусним становищем будуть мати високу самооцінку не підтвердилась. Оскільки кореляційний аналіз двох класів разом, а потім кожного окремо показав, що соціометричний статус жодним чином не впливає на самооцінку.
Список литературы
1. Агафонов А.Ю. Дослідження Я-концепції учнів підліткового віку як засобу якісної оцінки освітніх систем. // Автореф. дис канд. психологічних наук. Казань - 2000.
3. Басіна Є.З. Становлення самооцінки та образу Я. // Особливості психічного розвитку дітей 6-7-річного віку під. ред. Д. Б. Ельконіна, А. Л. Венгера. - М.: Педагогіка, 1988. С.56-65.
4. Бернс Р. Розвиток Я - концепції і виховання. - М., 1986.
5. 5.Боцманова М.Л., Захарова А.В., Чан Чі Те Оань. Самооцінка як фактор моральної саморегуляції у молодшому шкільному віці / / Нові дослідження в психології. - 1988. - № 2. - Стор. 27-30.
6. Берні Р. Розвиток "Я-концепції і виховання. - М., 1986.
7. Божович Л.І. Проблеми формування особистості. - М.: Просвещение, 1995. - 352 с.
8. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словник - довідник з психодіагностики. - СПБ.: Пітер Ком, 1999р. - 528 с.
9. Будассі С.А. Захисні механізми особистості. М., 1998.
11. Гапон Н. Інноваційне психологічне знання педагога та зміст професійної освіти /Вісник Львівського університету. Серія: Педагогічна. - Львів: Львівський університет імені Івана Франка, 2001.- Вип.15.- Ч.1.- С. 67-71.
12. Гапон Н. Соціальна психологія: навчальний посібник. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008.- 366 с.
13. Драгунова Т.В., Ельконін Д.Б. Вікові та індивідуальні особливості молодших підлітків. - М.: Просвещение, 1967. - 156с.
14. Давидов В.В., Драгунова Т.В., Ітельсон Л.Б., Петровский А.В. Вікова та педагогічна психологія : підручник для студентів пед. інститутів. -М.: Просвещение, 1979. - 288 с.
15. Дубровіна І.В., Лисина М.І. Вікові особливості психічного розвитку дітей.-М.:АПН СРСР , 1982.- 164 с.
16. Журбін В.І. Поняття психологічного захисту в концепціях З. Фрейда і К. Роджерса // Питання психології.1990.№4.
17. Захарова А.В. Психологія формування самооцінки. - Мінськ, 1993.
18. Карпенко Л.О., Петровський А. В. Короткий психологічний словник . М.: Просвещение, 1981. - 195 с.
19. Кле М. Психологія підлітка. - М., 1989.
20. Кон І.С. Психологія юнацького віку. - М., Освіта , 1989.
21. Куніцина В.М. Сприйняття підлітками інших людей і себе. - Л., 1972.
22. Кузьмін О.С. Методи соціальної психології. - Л.: ЛДУ, 1977. - 168с.
23. Леонтьєв О.М. Діяльність. Свідомість. Особистість . - М.: Політвидав, 1977, 304 с.
24. Ліпкіна А.І. Самооцінка школяра. - М.: Знание, 1976. - 64 с.
25. Литвинова Є.Ю. Можливості вчителя в плані підвищення соціальної адаптованості старшокласників /Організація взаємодії шкільного психолога з педагогічним колективом. - Ульяновськ , 1997.
26. Мадорский Л.Р. Очима підлітків. Книга для вчителя. - М.: Просвещение, 1991. - 176 с.
27. Мудрик А.В. Роль соціального оточення в формуванні особистості підлітка. - М., Знання , 1979.
29. Ремшмидт X. Підлітковий і юнацький вік. Проблеми становлення 45. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. У 2 т. - М.: Педагогіка, 1989, 703 с.
30. .Столін В.В. Самосвідомість особистості. - М., 1983.
31. Фельдштейн Д.І. Психологія розвитку особистості в онтогенезі. - М., Педагогіка, 1989.
32. Фельдштейн Д.І. Психологія сучасного підлітка М.: Педагогіка, 1988. - 114 с.