Узагальнено основні наукові підходи і концепції дослідження змісту і характеристик часової організації особистості та діяльності. З’ясовано, що самоорганізація в часовому контексті визначає продуктивність та оптимальність життєдіяльності людини.
Аннотация к работе
Клименко Юлія Олександрівна кандидат психологічних наук, асистент кафедри психології Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Self-organization of life provides for goal setting and goal realization skills, independence in decision making, the ability to determine your place in life, the ability to manage your time in different activities and during the life and the orientation to time as value. Among the personal temporal abilities of self-organization, scientists distinguish the following: 1) planning, which is to identify and organize the goals and subgoals of person’s own activities in accordance with important criteria; 2) monitoring, which provides regulation of individual’s time expenditure; 3) forecasting that performs the function of the correlation in time and subordination of goals and objectives and the function of identifying new goals on the basis of monitoring data; 4) executive control, which means permanent and final verification and correction of the lifetime organization. У нинішній епосі, з різкими змінами соціальних подій, яка вирізняється високими швидкостями й надзвичайно розширеними в часі і просторі комунікаціями, світоглядне завдання оволодіння часом стає прикладним і актуальним. Оптимальна організація (регуляція) часу передбачає адекватне визначення (оцінку) особистістю своїх можливостей, з’ясування їх відповідності чи невідповідності зовнішнім умовам діяльності. У контексті переживання часу як такого досліджуються вікові особливості часової перспективи особистості, особливості особистісної орієнтації в часі людей похилого віку, переживання часу в кризових ситуаціях тощо.