Визначення джерел наповнення місцевих бюджетів за рахунок самооподаткування. Аналіз історичних витоків розвитку самооподаткування з метою кращого розуміння даного питання. Обґрунтування питань, котрі сьогодні стоять на заваді розвитку самооподаткування.
Аннотация к работе
Стаття на тему: Самооподаткування в Україні: історичні витоки та проблеми адмініструванняНагадаємо, що Магдебурзьке право виникло ще в ХІІІ ст. у місті Магдебурзі, а згодом у результаті колонізації поширилося на Східну Прусію, Сілезію, Чехію, Угорщину, далі на Польщу, Литву, звідки перейшло до Білорусі та України. Саме в цей час єдиним органом саморегуляції селян, що зміг зберегти свій авторитет серед селян, були земельні громади. Законодавча база чітко закріпила механізм стягнення розмірів самооподаткування, який залежав від розміру земельної громади: менша за розміром земельна громада сплачувала більший податок, і навпаки, чим більшою вона була, тим менший розмір сплачувала. Розміри самооподаткування визначалися загальними зборами громадян у встановлених законом розмірах: для колгоспів і одноосібників, які платили сільськогосподарський податок за твердими ставками, сума самооподаткування становила 5-20 крб., для одноосібників, які сплачували сільськогосподарський податок у прогресивних ставках, - 60-100% цих платежів, для куркулів - 200%. Для одноосібників, що платили податок за твердими ставками, розмір стягнення становив 15-20 крб., із господарств, що сплачували сільськогосподарський податок за прогресивними ставками, податок стягувався в розмірі 100-175% від обсягу сільськогосподарського податку.