Аналіз досліджень в зоні впливу Чорнобильської катастрофи. Рекомендаційна розробка нового вирішення проблеми міграції техногенних радіонуклідів. Огляд техногенних передумов формування поля забруднення екосистеми. Самоочищення природного середовища.
Аннотация к работе
Автореферат на здобуття наукового ступеня доктора екологічних наукЕкологічна безпека навколишнього середовища в Україні набуває в новому тисячолітті надзвичайної ваги насамперед тому, що ряд природно-техногенних систем, особливо паливо-енергетичного комплексу, які мають обмежений період оптимального функціонування, зараз знаходяться на стадії ліквідації або вже ліквідовані з непередбачуваними екологічними наслідками. Головною особливістю Чорнобильської аварії є відносно короткий у часі “імпульсний” викид, що виявилося особливо цінним для дослідників, оскільки з викидом утворився часовий маркер, використовуючи який можна оцінити швидкість наступних процесів. Проте, недостатній рівень узагальнення аналітичних даних в області радіогеохімії, радіогідрогеоекології, радіобіології тощо, спряженого вивчення радіаційно забруднених екосистем фахівцями різних галузей науки та невизначеність єдиного методологічного підходу до наукових досліджень в області радіоекології загалом, зазвичай призводять до недостатньо обґрунтованих управлінських рішень, повязаних з локальним втручанням в навколишнє середовище, що веде до непередбачуваних наслідків. У звязку з цим оцінка здатності природного середовища до самоочищення дозволить мінімізувати техногенне навантаження на екосистеми радіаційно забруднених територіях, запобігти надмірного витрачання коштів на реабілітаційні заходи. На базі цього відділу в 1991 р., створено Відділення радіогеохімії навколишнього середовища, яке в 1996 р., перетворено в Державний науковий центр, а в 2001 - в Інститут геохімії навколишнього середовища, очолюваний академіком НАН України Е.В. Соботовичем.На відміну від прийнятого в геохімії визначення самоочищення, як винесення забруднювача за межі ландшафту, автор розглядає цей процес з позицій екологічної безпеки, як виведення забруднювача за межі трофічних ланцюгів. Міжнародною організацією по стандартизації введено відповідний термін природне вичерпання (natural attenuation) - всі ті природні процеси, включаючи хімічні, фізичні та біологічні, що ведуть до зниження концентрації забруднювача у ґрунті чи ґрунтовій воді. Ця територія характеризується розвинутою гідрографічною мережею, що, враховуючи високі радіаційні поля у межиріччі Дніпра, Припяті та їхніх приток, зумовлює ризик поширення радіонуклідів водним шляхом. Для вивчення біогенної міграції радіонуклідів автором застосовано коефіцієнт геохімічного переходу (КГП): відношення вмісту радіонукліда в рослинності, зібраній з одиниці площі (?р), до щільності забруднення цієї площі (?г): (3) Де: LP - ландшафтний коефіцієнт, що визначає частку мобільних форм радіонукліда в ґрунті (M(t)), здатну до включення до потоку в рослинність;У дисертації наведено теоретичне узагальнення радіо геохімічних досліджень в зоні впливу Чорнобильської катастрофи і нове вирішення проблеми біогенної міграції техногенних радіонуклідів у навколишньому середовищі, що виявляється в методології оцінки самоочищення природного середовища на основі балансових розрахунків швидкості біогеохімічної міграції радіонуклідів в наземних екосистемах Українського Полісся. В основу прогнозування радіоекологічного стану екосистем та екологічно-геохімічного картування забруднених територій покладено геохімічну концепцію формоутворення радіонуклідів, згідно з якою процеси водної міграції токсиканта протікають синхронно до процесів його трансформації в ґрунтах. Константи швидкості трансформації радіонуклідів у ґрунтах виступають критеріями біогенної та абіогенної водної міграції, самоочищення наземних і поверхневих водних екосистем від радіаційного забруднення. Темпи зниження нормованих на 1 КБК?м-2 дозових навантажень на сільське населення України в 10 разів перевищують швидкість радіоактивного розпаду дозу твірних радіонуклідів, що головним чином зумовлено геохімічними процесами самоочищення наземних екосистем. Синхронність біогенної міграції і трансформації радіонуклідів визначається динамікою їх мобільної форми у ґрунті, інтегральною константою швидкості біогеохімічного потоку та ландшафтно-геохімічними умовами.