Дослідження феномену самообмеження як духовного та соціально-економічного фактору. Форми саморозвитку та творчості в українському суспільстві. Повернення до традиційних народних моральних цінностей. Проблеми необмеженого споживацтва та його антиподи.
Аннотация к работе
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого Самообмеження як один з головних засобів саморозвитку особистостіОтже, спробуємо відповісти на питання: як необмежене споживацтво та його антиподи - помірність, самообмеження впливають на особистість, її буття, руйнацію та саморозвиток, з одного боку, та на стан економіки, з іншого? Булгаков вказував на необхідність подолання Бентамо-Рікардівського розуміння «економічної людини» (яка керується суто егоїстичними матеріальними інтересами) як такого, що визначає людську природу: «господарство веде господар - цілісний індивід, особистість, в якій неможливо відокремити одну з її сторін від іншої» [2, 54]. Зокрема, необхідність і прагнення споживання осмислювалися через категорією «потреба», яка у марксизмі визначалася як протиріччя між особистістю і середовищем, що виникає внаслідок залежності першої від другої. А обєктивно цінну реальність, відсутність якої повинна викликати відчуття неповноти буття і прагнення цієї реальності - потребою в обєктивному значенні. самообмеження духовний споживацтво український Поверталося усвідомлення, що для того, щоб подолати суперечність між особистістю та життєвим середовищем, між потребами у субєктивному значенні та цінністю того, чого ми прагнемо, розрив між матеріальним та духовним на рівні особистості та між економікою і духовною культурою на рівні соціальних спільнот, людині потрібні не лише споживання та задоволення потреб, а й обєктивно обумовлений вибір та самообмеження.Воно стало важливим засобом саморозвитку і соціалізації особистості, складовою творчості взагалі та самотворення власного буття особистості зокрема. Отже, повернення до ідеї самообмеження буде найбільш перспективним у подоланні духовної і зумовленої нею загальної системної кризи так званого західного суспільства, зокрема і кризи економічної. Слід визнати, що успіхи культурного, духовного, соціального й економічного розвитку азіатських країн в останні десятиліття довели ефективність культур, які зберегли традицію й орієнтацію на самообмеження, самопожертву, помірність тощо.