Дослідження джерел поширення народних методів передбачення погоди українцями Карпат. Аналіз теорії запозичення метеорологічних прикмет селянами з господарських порадників та інших видань ХУІІІ—ХІХ ст. Зіставлення даних цих видань з традиційними методами.
Аннотация к работе
САМОБУТНІСТЬ НАРОДНИХ МЕТОДІВ МЕТЕОПРОГНОЗУВАННЯ.Джерельною базою дослідження слугують аналітичні, науково-популярні та періодичні видання ХІХ-ХХІСТ. а також дані польових етнографічних експедицій проведених особисто автором впродовж 2005-2013 рр. народний погода метеорологічний прикмета Складені у вигляді господарських порадників, вони вміщували прикмети, за допомогою яких можна було передбачити зміну погоди, визначити час посіву зернових культур, з’ ясувати час затемнення місяця та сонця тощо. Але коли ми і в наш час знаходимо в народних грамотіїв списки календарів минулого століття, і коли ми знаємо, що рукописні календарі, які були у вжитку в Польщі в XVIII ст., вміщували ті ж свідчення про вплив планет і місяця на людину і погоду, які потім повторюються з незначними змінами в календарях XVI, XVII і навіть XVIII ст., то мимоволі складається не лише припущення про можливість впливу римського державного культу на слов’ ян, а й навіть і впевненість в неминучості такого впливу і збереження його слідів в народній памяті” [23, с. У Карпатах ця прикмета належить до загальновідомих, однак набуває локальних особливостей, що виражаються у визначенні дня, у який слід було розпочинати спостереження. Ці прикмети, без сумніву, могли скластися і на місцевому ґрунті, адже прикмети за сонцем, місяцем, зірками чи туманом, які, як правило, вміщувались у порадники, базуються на універсальних метеорологічних закономірностях.