Самоусвідомлення давньоруського населення в період існування першої східнослов’янської держави ІХ-ХІІІ ст. Етновизначальні критерії рівнів самоназв тогочасних автохтонів: "слов’яни", "руси", городяни, мешканці земель-князівств, безетнічний сільський люд.
Аннотация к работе
Найвищими з них були «словяни» й «руси» (іноді «русини», «русичі»). У часи формування давньоруської держави з історичної арени сходять літописні племена, а на сторінках писемних джерел, насамперед у «Повісті минулих літ», усе частіше зявляються нові самоназви східних словян: «руси», «русини» або «русичі». Слід також зазначити, що давнє усвідомлення себе як частини загального словянського масиву продовжувало бути присутнім ще на самому початку тексту «Повісті», адже до володінь одного із синів Ноя - Яфета серед інших відносилася й територія, де проживали всі словяни. Але, без жодного сумніву, нова назва стала надплемінною, вона повинна була замінити старі відносно чисельні найменування окремих груп автохтонів у різних частинах розселення східних словян, розмістившись над ними у ході обєднавчих тенденцій у межах першої східнословянської держави. Як би там не було, але слід зафіксувати факт: уже в недатованій частині літописних повідомлень знаходимо згадку, що руські князі панували над хозарами, хоч до того це було навпаки.
Список литературы
1. Моця О. «Анти-Руси» - «Українці»: Формування ідентичності у словян Східної Європи У-ХІХ ст. - К., 2012. - С.62-68.
2. Бродель Ф. Структуры повседневности: возможное и невозможное. - Москва, 1960. - С.60.