Виявлення рівнів прояву феномена салонної музики у творчості українських та російських композиторів. Базування концепції на створенні цілісного підходу до проблеми вивчення салонного репертуару. Розгляд культур країн Західної Європи та Царської Росії.
Аннотация к работе
ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ імені А.В. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваЗахист відбудеться "18" грудня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.857.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства в Одеській державній музичній академії імені А.В. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської державної музичної академії імені А.В. Досліджуються особливості тлумачення терміна "салонна музика" від часу появи до сучасного використання. музика салонний композитор На основе проведенного анализа западноевропейской публицистики XIX века отмечается, что понятие "салонная музыка" означает, с одной стороны, музыкальную практику, связанную с салоном и специфическим общественным контекстом ("музыка в салоне"), с другой - салонные пьесы - произведения, авторски определенные для этих рамок ("музыка для салона"). "Музыка для салона", куда относится репертуар, предназначенный для салонного любительского музицирования отличалась в некоторой степени стилистическим однообразием (стандартизацией) и, исходя из ее определенных функций, привлекала историческое внимание в Европе в ограниченных временных рамках (1830-е годы - до Первой мировой войны).На початку XIX століття в мистецтві Росії й України зароджується романтизм, емоційна наповненість, виняткова чутливість, сентиментальна сутність якого знайшла особливе відображення в літературі і мистецтві. Вивчення й аналіз салонного шару культури настільки актуальні, що майже одночасно зявляються роботи, у яких розглядаються різні аспекти даної проблеми (Є. Автором пропонується власний погляд на проблему салонності, повязану з формуванням передумов до розвитку професійного виконавсько-композиторського мистецтва в Царській Росії та Україні. Дана мета, викликана прагненням автора відновити позитивне ставлення до явища салонності, сформувала напрямок дослідження й необхідність рішення наступних завдань: · дослідження етимології понять "салон", "салонне мистецтво", "салонна музика", "салонність"; У дисертації: 1. запропоновано принципи взаємодії понять "салон" та "салонність"; виявлено значення явища салонності у процесі розвитку музичної культури країн Західної Європи, Росії та України ХІХ - початку ХХ ст.;"Поняття "салон" і "салонність"" розглядається трактування термінів "салон", "салонне мистецтво" у лексикографічній літературі, простежується інтерпретація вживання термінів у різні часові періоди. "Салонність" розглядається як поняття, як явище і як форма їхнього прояву з позицій різних взаємозвязків: причини, обставини й місце проведення заходів; склад виконавців, їхній освітній рівень; салонна музика, репертуар. Відповідно до проведеного аналізу західноєвропейської публіцистики XIX століття, поняття "салонна музика" означає з однієї сторони музичну практику, повязану із салоном і специфічним суспільним контекстом ("музика в салоні"), з іншого боку - салонні пєси - твори, позначені авторами для цих рамок ("музика для салону"). "Музика в салоні", супроводжувала історію салонної культури із самого початку, у процесі розвитку трансформувалася в професійне концертне виконавство і стала розумітися як "камерна музика". У середовищі німецької салонної культури необхідно відзначити берлінські салони, де відкритий духовний обмін думками на різні теми й різноманітні події, від моди і форм художнього вираження до політики, був основною метою зустріч: салон Генріетти Герц (1780-1806), салон Рахель Левін (1796-1806), салон Варнхаген фон Ензе (1819-1833).