Саксофон у музичній культурі ХХ століття (на матеріалі сонатної творчості зарубіжних та українських композиторів) - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МИСТЕЦТВ САКСОФОН У МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ХХ СТОЛІТТЯ (НА МАТЕРІАЛІ СОНАТНОЇ ТВОРЧОСТІ ЗАРУБІЖНИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ) Робота виконана в Харківському державному університеті мистецтв ім. Шаповалова Людмила Володимирівна, Харківський державний університет мистецтв ім. Захист відбудеться «_9_» __червня__2009 р. о _14_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.871.01 Харківського державного університету мистецтв ім.Дисертацію присвячено обґрунтуванню специфіки саксофона, його технічних та виразових можливостей в музичній творчості ХХ ст. Запропоновано періодизацію розвитку жанру сонати для саксофона, на підставі чого виявлено: 1) характерні тенденції формування та подальшої еволюції жанру; 2) індивідуальні риси кожного із визначених періодів; 3) характеристику технічних і виразових можливостей інструмента. У дослідженні осмислюються процеси жанрово-стильової модифікації сонати для саксофона в контексті композиторської практики ХХ ст. За критеріями виконавського складу вирізняються такі різновиди, як соната-соло, ансамблева соната (саксофон і фортепіано; саксофон, віолончель і фортепіано; саксофон і банджо), соната у супроводі симфонічного оркестру та різноманітних складів камерного ансамблю (в тому числі, й естрадного). У світлі загальних тенденцій музичної культури ХХ ст. виявлено індивідуалізацію сольної партії в сонатах для саксофона, для якої притаманними стають каденція і нетрадиційних виконавських прийомів гри на інструменті: одні з яких були принципово новими, інші - переосмислені з огляду на виконавську практику.Становлення та розвиток саксофону як інструмента з багатими можливостями були повязані з процесами, що відбувалися в музичній культурі ХІХ - початку ХХ ст. Доба розквіту західноєвропейського романтичного інструменталізму породжує тембральне експериментування, оновлення палітри оркестрових звучань, активний пошук нових виразних виконавських можливостей інструментів, зокрема, саксофона. Своєрідним індикатором означеного процесу стала соната для саксофона - один із багатьох музичних жанрів, який відобразив не тільки рівень використання можливостей саксофона, але й характерні принципи сонатного мислення композиторів, які працюють в цьому жанрі. Ці твори демонструють художні пошуки композиторів у площині тематизму, вирішенні проблеми циклу, а також сміливі знахідки у трактуванні виразового потенціалу саксофона та його виконавських можливостей. відсутністю робіт, присвячених класифікації сонат для саксофона, яка б віддзеркалювала динаміку історичного розвитку не лише жанру, але й самого інструмента (зокрема, його виконавські можливості);„Саксофон та соната для саксофона: історіографія питання” присвячено опрацюванню наукових джерел, повязаних із проблематикою дисертації, на підставі чого зроблено висновок про відсутність наукових праць щодо використання можливостей саксофона в академічній традиції (зокрема, в жанрі сонати для саксофона). Розділ 2 „Соната для саксофона в контексті історико-стильових тенденцій музичної культури ХХ ст.” присвячено розгляду еволюції жанру сонати для саксофона як цілісної системи в контексті музичної культури ХХ ст., в межах якої відбувався розвиток виконавських можливостей інструмента. „Історичні передумови та етапи формування жанру сонати для саксофона” розглядаються історичні етапи формування сонат для саксофона, їх особливості, критерії внутріжанрової класифікації. За критеріями виконавського складу вирізняються такі різновиди, як соната-соло, ансамблева соната (саксофон і фортепіано; саксофон, віолончель і фортепіано; саксофон і банджо), соната у супроводі симфонічного оркестру та різноманітних складів камерного ансамблю (в тому числі, й естрадного). Розрізняються чотири жанрово-виконавські гілки „сонатного древа”: соната для саксофона соло, соната для двох інструментів (саксофона і фортепіано, саксофона та віолончелі в супроводі фортепіано, саксофона в супроводі банджо), соната для саксофона в супроводі ансамблю (в тому числі й джазового), соната для саксофона в супроводі оркестру.