Сакральна архітектурна спадщина Покуття як окрема група храмових будівель, що мають відмінності і водночас перебувають в синтезі з іншими групами. Генеза дерев"яних споруд і їх типологія. Архітектура малих форм: каплички, дзвіниці, придорожні хрести.
Аннотация к работе
РЕФЕРАТ на тему "Сакральна деревяна архітектура Покуття" по дисципліні "Архітектура"Церкви клали завжди на найкращому і найвищому місці. Тому художники й теслярі втілили високі мистецькі уподобання народу у живописі та різьбі. Тому зберігши церкву, капличку, хрест ми збережемо не тільки памятки майстерності, але й свою національну память. Це звичайно вимагає постійної уваги, адже бережливе ставлення вимагає усе: стародавні будівлі, іконографії, документ імена та могили. Мета мого дослідження вивчити конструкцію та теми сакральної архітектурної спадщини Покуття, як окремої відмінності групи храмових будівель, що має свої відмінності і водночас перебуває в синтезі з іншими групами.У XV - XVIII ст. покутські теслярі зводили з дерева не тільки житло, а й церкви, оздоровлюючи профілюванням, рідше різьбленням, відповідні елементи конструкції. Вони для церков створювали необхідне обладнання від карсака іконостаса і лав до таких невеликих як тетраподи, аналої тощо. 1845 церкву було перебудовано. Є відомолсті, що починаючи з 1610 поруч з церквою почали засновувати монастир приналежний до Скиту Манявського: “… коло половини ХІІ ст. пішли по волі своїх основателів взавідательство Скиту іще два інші на Покутті ново заношені монастирі в Товмачику і в Коломиї…” Адже в феодальні часи релігія була панівною ідеологією, і коджна справа освячувалась або засуджувалась церквою.Як і всі деревяні церкви Гуцульщини, наші церкви в переважній більшості одноверхі, рідше зустрічаються три-й пятиверхі у плані майже всі вони хрещані й поділяються на пять типів. З обстежених понад 50 церков Покуття видно, що чим старша за віком церква, тобто, не пізніше кінця 18 ст., тим менша вона за розміром і в більшості належить до тих церков, що в плані утворюють рівнораменний хрест. У такому випадку церква становить ядро поселення. Подекуди такий архітектурний ансамбль доповнюється дзвіницею, що стоїть біля церкви. З початку ІІ половини XVIII ст. українське худонє дерево, передовсім іконостасне різьблення формується із зростаючою декоративністю, у напрямі бароко.Дзвіниці Покуття, як і по всій Україні, належать до найстарших зразків деревяного будівництва. Їх зводили і зводять недалеко від церкви, але в межах церковної огорожі. Своїм походженням дзвіниці сягають готичної доби і утворилися з оборонних веж, що тривалий час служили, за недостачею церков, для релігійних потреб.До громадських слід віднести й каплички, що зводилися у кожному селі, містечку, великих і малих містах. Будувалися каплички на цвинтарях і при дорогах. Придорожні каплички були уособленням побожності громадян і підтверджували розвиток придорожніх хрестів.Ставили ті хрести на місці зруйнованих поганських капич, біля криниць, річок та струмків на спомин про хрещення; на роздоріжжі, де хтось помирав наглою смертю; ставили на честь визначних подій в житті громади - знесення панщини, відмова вживати горілку, на Божу славу тощо.Жодна проблема не викликала в історії мистецтва стільки суперечних думок та гіпотез, як українське сакральне деревяне будівництво. З початку ХХ ст. по наші дні робилася спроба відповісти на питання генези, розвитку форм та походження українського деревяного сакрального будівництва. Все, що відбувалося з вивченням деревяної архітектури на початку ХХ ст. і , зокрема, з церквами, було причиною “відсутності школи істориків мистецтва. По-друге, не можна брати за історію мистецтва, коли не вивчені окремі памятки, які дійсно є репрезентами даного стилю в даній епосі…”.
План
План
Вступ
1. Історіографія джерела
2. Генеза деревяних споруд
3. Художньо-конструктивні ознаки храмових будівель