Творча біографія та основні періоди наукової діяльності історика – С.Я. Борового. Зв’язок наукових досліджень ученого з умовами наукової праці у різні періоди його життя. Місце та значення наукового доробку С. Борового у вітчизняній історичній науці.
Аннотация к работе
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук БОРОВИЙ ЯК ДОСЛІДНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Роботу виконано в Національній бібліотеці України імені В.І. Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцентУ питаннях погодження українського та єврейського векторів багатої на події спільної історії на теренах України, яка налічує кілька століть, на нашу думку, необхідно звернутися до наукового доробку визначного єврейського радянського історика Саула Яковича Борового (1903-1989), який у своїх працях накреслив відхід від усталених в українській та радянській історіографії «нормальних наукових» точок зору на історію України. У сучасній історіографії з розвитком інтелектуальної історії, включаючи й «історію інтелектуалів», дедалі більше уваги приділяється історикам так званого «другого плану». Утім, обличчя будь-якої науки визначається не лише її «першими», всім відомими діячами, без вчених «другого плану» неможливо зясувати весь обшир інтелектуального життя тієї чи іншої епохи. Вони набули особливої ваги саме зараз, коли науковці спільними зусиллями намагаються закрити «білі плями» у багатовіковій історії нашої держави, узгодити різні «національні» історії багатонаціональної і поліконфесійної минувшини України, переосмислити перебіг складних міжнаціональних відносин на її теренах, визначити місце регіональної історії та історіографії в сучасному українському історичному процесі. Дисертаційне дослідження здійснювалось у рамках науково-дослідницької проблематики, закріпленої за кафедрою всесвітньої історії та історіографії Інституту психології, історії та соціології Херсонського державного університету, одними з напрямів якої є дослідження за темами «Державотворчі процеси в країнах Центральної та Східної Європи: історичний, економічний, правознавчий аспекти» (номер державної реєстрації 0198U007532) та «Біоісторіографія: історія історичної науки в особах».Борового писав, що сам факт появи в СРСР монографії з єврейської історичної тематики, яка б не містила випадів проти «буржуазних» істориків та публіцистів, здався багатьом дуже важливим. Борового «Национально-освободительная война украинского народа против польского владычества и еврейские население Украины» (1940), яка була частиною дисертаційного дослідження вченого на здобуття ним ступеня доктора історичних наук, однак у звязку з початком Великої Вітчизняної війни, відгуків і рецензій на неї опубліковано було мало. Борового, започаткований з відродженням незалежності України, характеризується поновленням інтересу до наукового доробку вченого, зокрема до його праць з історії українського єврейства. Проте, не проведено жодного комплексного дослідження, в якому було б ґрунтовно проаналізовано наукову спадщину історика, методологічні засади його творчості та їх еволюцію, реконструйовано біографію вченого. Вільно володіючи українською, польською і обома єврейськими мовами, історик зміг значно розширити джерельну базу своїх досліджень і на вагомому фактичному матеріалі, на основі всебічного аналізу попереднього історичного досвіду та використовуючи нові архівні документи, виклав своє бачення участі єврейського населення у подіях середини XVII ст. в Україні.