Загальні характеристики сім’ї як соціально значущої спільноти. Феномен побуту як соціально-філософської категорії. Побут сім’ї у зв’язку з рівнями та механізмами соціальних відносин, особливості та формування в Україні як чинника самореалізації етносу.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукСкільки б не існувало суспільство (соціум) і в які би спільноти не поєднувалися люди, і на яких би підставах не будувалися ті або інші обєднання (спільноти), ми можемо завжди виокремити досить конкретні ознаки, що й дозволяють визначати ту або іншу соціальну спільноту як щось цілісне, як певну предметну область, обєднану саме на підставі цих ознак. Одним із чільних обєднавчих чинників соціуму є сімя, або, іншими словами, сімя забезпечує співіснування членів соціуму як на синхронному зрізі суспільного розвитку (мається на увазі виживання, самозбереження, самоідентифікація за екзестенційним принципом «тут і зараз»), так і на діахронному збереженні рис мікроспільноти в межах історичного розвитку (а то й долі) соціуму. Дійсно, яких би змін чи зрушень не зазнавав той чи інший соціум за час його історичного поступу, як би не різнилися долі різних соціумів, які б соціокультурні відмінності не існували б між різними спільнотами, у кожному соціумі головною ланкою, підґрунтям його існування є сімя, навіть попри усю несхожість організації чи форм самої сімї в різних історичних, етнічних чи культурних спільнотах. Чи не головною із таких обставин (або чинників) є побут - та сфера, в якій реалізуються матеріальні та духовні потреби людини, де, в інших термінах, перетинається більшість форм соціального дискурсу. Проте недостатня дослідженість даної теми, як і її актуальність, ставлять вимогу щодо вирішення такого наукового завдання: соціально-філософське обґрунтування феномена сімейного побуту як стійкого й визначального компонента соціальної взаємодії, як основи існування сімї, відтворення й самозбереження етносоціального дискурсу, підстави особистісної самоідентифікації й інтеріоризації.У першому розділі «Сімя як обєкт наукового дослідження» розглядаються основні аспекти вивчення сімї як соціального феномена. У першому підрозділі «Західна традиція вивчення сімї» розглядаються основні концепції вивчення сімї як соціального феномена, характерні для західних соціально-філософських чи соціологічних парадигм. Тут відзначається, що якими б різноманітними не були підходи до вивчення сімї (історичний, порівняльний, структуралістський, аналітичний, системний, прагматичний, формаційний, цивілізаційний, культурологічний, діалектичний або догматичний), до її типологізації (нуклеарна, мала, парна, нероздільна, патріархальна, опікунська, домашня, атомістична, авторитарна, егалітарна тощо - залежно від критерію, покладеного в основу індивідуації), обєднуючим залишається прагнення досліджувати сімю в межах загального розвитку людської цивілізації як антропологічно й історично детерміновану соціальну форму. У другому підрозділі «Вітчизняна традиція вивчення сімї» виділяються головні періоди вивчення сімї та її побуту у вітчизняній соціально-філософській науці: із середини XIX в. до революції 1917 р.; радянський - до заборони соціології (партійно-державний підхід до суспільних наук, затаврованих як «лженауки» у 30-ті роки); 60-ті роки - розпад Союзу і єдиного «союзного» простору; 90-ті роки - до цього часу (сучасна українська наука). Юридичні відношення батьків і дітей (обидва члени подружжя живуть із рідними дітьми і до їхнього народження не мали інших дітей (intact family); сімя, де хоча б один із членів подружжя уже мав дошлюбних дітей, діти можуть проживати як у даній, так і в іншій сімї - зведені діти (stepfamily або blended family); тимчасово прийомна сімя, у якій проживає дитина, на певний період ізольована від рідних батьків (foster family). 4.