Визначення поняття сім"ї, його соціологічне значення і походження. Загальна характеристика сімейного консультування, його напрями і цілі. Основні етапи організації процесу психологічного консультування, особливості використання його методів і прийомів.
Аннотация к работе
Слово "консультація" вживається в декількох значеннях: це нараду, обмін думками фахівців з якої-небудь справи; рада фахівця; установа, яка дає такі поради, наприклад юридична консультація. При роботі з кожною родиною цілі і завдання унікальні, як і її життєва ситуація, але якщо говорити про загальні завдання консультування сімї - то це зовсім не "забезпечення психологічного комфорту" і "звільнення від страждань"; головне в кризовій ситуації - допомогти прийняти життя у всіх його проявах (не виключаючи страждання), пройти через життєві труднощі і, переосмисливши свої відносини з собою, іншими, світом у цілому, прийняти відповідальність за своє життя і життя своїх близьких і продуктивно перетворити життєву ситуацію.Існує безліч визначень сімї в соціології. Харчев визначав сімю як засноване на шлюбі та кровній спорідненості обєднання людей, повязане спільністю побуту та взаємною відповідальністю. Проте, родина являє собою більш складну систему відносин, ніж шлюб, тому обєднує не тільки подружжя, їхніх дітей, а й інших родичів. Тому сімю, в строгому сенсі слова, не слід зводити тільки до шлюбу, sex-партнерства, або співжиття. Сімя - не шлюбна група, а соціальний інститут, тобто система звязків і взаємодій між членами сімї, які виконують функцію відтворення населення та регулювання відносин між статями, батьками і дітьми.Психологічна допомога сімї найчастіше подається через типологічне консультування або психотерапію, що спрямовані на вирішення психологічних проблем сімї за допомогою структурованого діалогу між консультантом і клієнтом. При цьому під психологічним консультуванням розуміють насамперед вплив, спрямований на корекцію міжособистісних стосунків клієнта в сімї. Психотерапія орієнтована переважно на вирішення глибинних особистісних проблем, які коріняться в більшості утруднень клієнта, що виникають у міжособистісних стосунках з іншими членами сімї. Основна мета психолога, який здійснює консультування, - допомогти клієнтові віднайти шляхи і засоби розвязання проблем, повязаних з утрудненнями в міжособистісних стосунках із членами сімї. Для того щоб досягти цієї мети, психолог повинен розвязати такі завдання [3; 15]: • розібратися в суті проблеми, допомогти клієнту зняти емоційне напруження, краще усвідомити ситуацію, що склалася, застосовуючи рефлексивне вислуховування клієнта;Вітакер та інші) розглядають сімю не просто як обєднання індивідуальностей, повязаних узами спорідненості, а як цілісну систему, де ніхто не страждає наодинці: сімейні конфлікти і кризи надають деструктивний вплив на всіх. Оскільки сімя - це система, то не так важливо, який з її елементів змінюється. Зміни ведуть до зрушень у механізмі функціонування сімї та сприяють зменшенню прояву симптомів психологічного неблагополуччя в одного чи кількох її членів. Роль консультанта у цій системі сімейного консультування наближається до позиції тренера: він навчає членів сімї диференціюватися в сімейному спілкуванні, осмислювати наявні у них способи взаємодії в сімї та освоювати більш продуктивні. А от у байдужї сімї переважає відчуження, яке дитина відчуває як холод, безлюбість і може охарактеризувати свою сімю так: "У нас нікому ні до кого немає діла".Альошина [1] вирізняє кілька груп методів і прийомів психологічного консультування сімї: загальні навички психологічного впливу; неспецифічні прийоми роботи консультанта; спеціальні прийоми і методи психологічного консультування. При цьому вербальна і невербальна поведінка психолога допомагає створити сприятливий психологічний клімат бесіди, конструктивно проаналізувати ситуацію, зясувати істинні причини виникнення проблеми, сформувати у клієнта впевненість у дієвості психологічних рекомендацій і бажання скористатися ними. Наприклад, домашні завдання клієнтам (ведення щоденника самоспостереження; завдання, які передбачають бесіди на задані теми, що їх мають вести члени сімї протягом певного часу; завдання фіксувати за заданим планом позитивних і негативних реакцій на дії інших членів сімї; завдання застосовувати певний час ті форми спілкування, відсутність яких призвела до складної сімейної ситуації) допомагають їм закріпити позиції і навички, засвоєні під час консультування. Запитання, сформульовані так, щоб відповідь на них припускала зміну позиції клієнта до його проблеми (наприклад, розповісти про сімейні відносини з погляду іншого члена сімї), стимулюють розвиток ширшого уявлення клієнта про ситуацію.
План
ПЛАН
ВСТУП
1. ПОНЯТТЯ СІМЇ
2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СІМЕЙНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ
3. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО СІМЕЙНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ
4. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ І ПРИЙОМІВ СІМЕЙНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ