Аналіз процесу розвитку сільськогосподарських артілей у Чернігівській губернії в роки реалізації в регіоні столипінської аграрної реформи (1906-1917рр.). Головні спонукальні мотиви до створення артілей того часу: піднесення продуктивності землеробства.
Аннотация к работе
Сільськогосподарські артілі на Чернігівщині в роки столипінської аграрної реформи (1906-1917 рр.)Так, перетворення в аграрній сфері початку ХХ ст., що увійшли в історію як «столипінська аграрна реформа», були покликані завершити розпочате селянською реформою 1861 р. визволення селянина як субєкта господарювання й перетворення його землі в приватногосподарський капітал. Кореспондент часопису «Селянин» відзначав у 1915 р.: «Село, охоплене в останні роки кооперативним рухом, висунуло на чергу вкрай цікаву й важливу галузь кооперативного руху - організацію «товариств з колективної оренди й обробки землі» [5, 95]. В общині при чергових переділах «мирської» землі артілі відводилася єдина ділянка, яку артіль обробляла спільно кіньми та інвентарем членів кооперативу; деякі знаряддя й машини артіль брала напрокат у сільськогосподарських кооперативах. В артілях другого типу головна увага зверталася на те, щоб розподіл орендованої землі відбувався з урахуванням кількості членів сімї, робочої сили, із застосуванням обов’язкового спільного обробітку землі. ЛЕТЬЄН рекомендував: «Єдиною можливою формою молочного виробництва для хуторян і найближчих сіл є кооперація: артіль або товариство, тобто в центрі хуторів облаштовується артільний маслоробний завод; господарі, які увійшли в артіль, щоденно постачають молоко на завод; майстром-спеціалістом молоко перероблюється у вершкове масло.