Дослідження основних аграрних перетворень на Закарпатті 40–60-х років. Виявлення проблем підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва 1965-1980 років. Характеристика соціально-побутових та культурно-освітніх змін у закарпатському селі.
Аннотация к работе
Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукЙого розвязання підпорядковувалось, з одного боку утвердженню соціалістичних виробничих відносин на селі та ліквідації дрібнотоварного виробника і власника, а з іншого - забезпеченню населення країни, насамперед міського, продуктами харчування. Крім того, колгоспне село повинно було стати покупцем продукції важкої промисловості, головним чином сільськогосподарської техніки, та перетворитися в резерв дешевої робочої сили для всього народного господарства. Започаткований у 20-30 роках керівництвом Радянського Союзу експеримент щодо реформування села у 40-х і наступних роках був продовжений і у воззєднаних з Україною західних її землях. У результаті примусової колективізації селянин був позбавлений власності, а отже і мотивації підвищення продуктивності праці, що врешті решт перетворило сільськогосподарське виробництво у непродуктивну галузь, а Радянський Союз, зокрема Україну, з житниці Європи у покупця заокеанського зерна, загалом продуктів харчування. Саме ці обставини зумовлюють наукову та практичну значимість глибокого дослідження соціально-економічних процесів у закарпатському селі за понад пятдесятирічний період утвердження колгоспної системи господарювання, негативні наслідки якої продовжують істотно впливати на подолання кризових явищ в аграрному секторі.Водночас в опублікованих працях виокремлювалися певні особливості цього регіону, зумовлені не тільки специфікою його історичної долі, але й тим, що порівняно з іншими частинами України, радянська влада на Закарпатті була встановлена значно пізніше, а отже і зміни в аграрному секторі та становищі селянства мали свої особливості. Однак, методологія аналізу та характеристика соціально-економічних відносин і матеріально-побутових та культурних змін, що відбулися в закарпатському селі впродовж другої половини ХХ століття, була такою ж, як і стосовно історії селянства радянської України загалом. Саме на цьому етапі дослідники поряд з відзначенням загальних закономірностей процесу, акцентували увагу на місцевих особливостях становлення в Закарпатті соціалістичних виробничих відносин, особливо на селі, внаслідок суцільної колективізації. До найхарактерніших особливостей соціально-економічних перетворень у закарпатському селі в процесі становлення і зміцнення радянської влади та соціалістичних виробничих відносин, автори публікацій наголошували, насамперед, на відносно мирному характері колективізації, відсутності масового руху опору радянському тоталітарному режимові, що було зумовлено, на їх думку тим, що в краї ще досить істотна роль належала місцевим партійно - радянським функціонерам, колишнім діячам комуністичних організацій Закарпатської України, які були досить добре обізнані з специфікою соціально - економічних відносин в краї. Йдеться насамперед про монографічні дослідження , Водночас було опубліковано чимало праць про структуру сільськогосподарського виробництва Закарпаття, про вирощування зернових та кормових культур , про тваринництво , виноградарство та садівництво , культивування чаю та цитрусових .Селянська, загалом аграрна проблема, завжди була актуальною і важливою для науковців, а також громадсько - політичних та державних діячів, для всього суспільства. Його розвязання підпорядковувалось, з одного боку утвердженню соціалістичних виробничих відносин на селі та ліквідації дрібнотоварного виробника і власника, а з іншого - забезпеченню населення країни, насамперед міського, продуктами харчування. Крім того, колгоспне село повинно було стати покупцем продукції важкої промисловості, головним чином сільськогосподарської техніки, та перетворитися в резерв дешевої робочої сили для всього народного господарства. З часу воззєднання Закарпаття з радянською Україною соціально - економічне реформування аграрного сектору було підпорядковане встановленню соціалістичних виробничих відносин, внаслідок проведення суцільної колективізації. Командно-адміністративні методи перешкоджали розвиткові товарно-грошових відносин, гальмували ініціативу сільськогосподарського виробника, перетворивши селянина на найманого робітника, та позбавляючи його по суті можливості на організацію виробництва, брати участь у розподілі результатів колективної праці.