Дослідження становища, що склалося в СРСР у 1932-1933 рр. Комплексний аналіз подій, пов’язаних з Голодомором. Використання голоду як засобу стимуляції до роботи, посилення адміністративного тиску. Поліпшення становища радянського сільського господарства.
Аннотация к работе
Сільське господарство після ГолодоморуУ згаданій записці висловлювалося цікаве припущення: "Оскільки цього року голод був державною таємницею, може трапитися, що наступного року його оголосять справедливим покаранням для так званих "елементів", тобто для тих, хто не працює, і в такий спосіб легалізують його. Слідчі не встановили, чи одержав він таку допомогу, але вирок був суворий: сім років позбавлення волі у виправно-трудових таборах у віддалених регіонах Радянського Союзу з поразкою в правах на пять років. Житель села Клінкіне (Розенфельд) Старо-Каранського району Яків Роммель, який працював вантажником на будівництві "Азов - сталі", збирав у себе односельців у 1932 р. і казав: "Постачання робітників паршиве, неспроможне дати всього того, що необхідно, тому робітники живуть напівголодні, передплата на позику проводиться насильно, колгоспники живуть гірше, ніж коли були одноосібники". Колгоспники артілі "Червона зірка" Тельманівського району Клара Міллер і Лукян Оленберг, як було вказано в обвинувачуваль - ному висновку, у 1933-1935 рр. закликали до виходу з колгоспу ("Навіщо нам працювати в колгоспі, коли з року в рік голодуємо"), поширювали чутки про голод і надсилали листи в Німеччину з проханням допомоги їм як голодуючим. Неодноразово висловлювався серед колгоспників, що "навіщо здавати хліб державі, коли ми самі голодуємо", скільки колгоспники не працюють - хліб держава забере, а колгоспники як були голодними, так і залишаться голодувати".