Особливості діяльності Русько-народного Інституту "Народний Дім" у Львові у контексті громадського життя галицьких українців середини ХІХ – початку ХХ ст. Специфіка правового статусу Народного Дому, соціального складу, культурно-просвітницької роботи.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки УкраїниРобота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Качараба Степан Петрович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри історичного краєзнавства Захист відбудеться 4 грудня 2007 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м.Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена потребою заповнити одну з прогалин сучасної української історіографії, яка полягає у необхідності вивчення інституційної історії русофільського руху в Галичині середини ХІХ - початку ХХ ст. У цьому контексті особливе зацікавлення викликає діяльність Русько-народного Інституту “Народний Дім” у Львові - культурно-просвітницької установи, що початково була покликана згуртувати навколо себе українську спільноту Галичини і слугувати консолідуючим чинником збереження національної ідентичності на етапі організаційного оформлення національного руху галицьких українців і вступу його в політичну стадію розвитку. Як одна з найдавніших установ галицьких українців Народний Дім, поряд з Галицько-Руською Матицею та Ставропігійським Інститутом стояв біля джерел організації громадсько-політичного та культурно-просвітницького життя в Галичині у постреволюційні роки. Наступ на здобутки “Весни народів” 1848-1849 рр. з боку австрійської влади та утвердження польського домінування в краї спричинились до того, що історія Народного Дому стала віддзеркаленням непростих змін у самосвідомості галицьких українців, ідейних перетворень у процесі пошуку національної ідентичності. Дослідження історії Народного Дому дає змогу відтворити характер і основну тематику громадських дискусій навколо актуальних питань того часу (історія, мова, релігійний обряд, організація культурного життя), зясувати причини і наслідки поширення русофільських ідей у краї, показати шляхи суспільного і національного розвитку.Попри наявність значного обсягу літератури, присвяченого русофільському рухові, до проблеми діяльності Народного Дому історики зверталися лише принагідно, здебільшого заради того аби проілюструвати історію русофільства назагал. Колосовська); 2) історичні дослідження про інші русофільські культурно-просвітницькі заклади Галичини, де розглядається співробітництво з Народним Домом (Т. Маґочі особливу роль у становленні таких культурно-просвітницьких установ як Галицько-Руська Матиця та Народний Дім відводив феномену старорусинства, представники якого мали визначальний вплив на ці інституції аж до початку ХХ ст. Найважливішим джерелом у дослідженні стали документи фонду “Народного Дому”, які можна віднести до кількох тематичних груп, а саме: 1) протоколи Загальних зборів Народного Дому та засідань Керівної ради Інституту; 2) організаційно-установчі документи, зокрема статут та списки членів товариства; 3) документація структурних одиниць Народного Дому: музею, бібліотеки, бурси; 4) матеріали, присвячені будівництву та функціонуванню Церкви Преображення Господнього; 5) фінансово-господарські звіти та кошториси Інституту; 6) матеріали про співпрацю з іншими культурно-освітніми установами; 7) довідкові матеріали до історії Народного Дому та його структурних складових. У другому розділі “Організація, правовий статус і майновий стан Народного Дому” простежено причини та передумови заснування Русько-Народного Інституту “Народний Дім” у Львові, його правовий статус та фінансово-господарську діяльність.Структурно завершують дисертацію додатки - таблиці, які ілюструють кількісний склад Народного Дому у різні відтинки часу, фінансові показники тощо. Розвязуючи поставлені у дисертаційному дослідженні завдання, авторка прийшла до таких висновків, які виносяться на захист: Заснування Русько-народного інституту Народний Дім у Львові стало відповіддю на культурне домінування поляків у краї, та засвідчило бажання галицьких русинів в інституційний спосіб задекларувати свою національну специфіку, актуалізовану подіями “Весни народів”. Народний Дім, переважно на перших порах свого існування, відіграв помітну роль в процесі збирання культурної спадщини галицьких українців, творячи, таким чином, підґрунтя для чергового етапу їхнього національного відродження - організаційного. Визначальними складовими ідейної платформи діячів Народного Дому були локальний патріотизм, консерватизм, світоглядна фраґментація (відсутність чіткої програми) та панрусизм. Протекція над Народним Домом з боку митрополичої консисторії, тісні взаємини із Ставропігійським Інститутом та вузькість прошарку галицько-русинської еліти, що складалась переважно з духівництва, надали Народного Дому клерикального характеру.