Визначення поняття "зємля". Правове регулювання використання, відтворення й охорони ґрунтових ресурсів і ґрунтокористування. Вироблення рекомендацій із вдосконалення правового регулювання земельних відносин у сфері покращання екологічного стану ґрунтів.
Аннотация к работе
Аналіз сучасного земельного законодавства, літературних джерел дає змогу зробити висновок, що землекористування - це процес використання людиною чи суспільством інтегрального потенціалу території, який включає всі ресурси в межах певної земельної ділянки, що надана у власність чи користування для відповідних цілєй і має фіксоване місце розташування, точні мєжі, які відображені на місцевості та в правових документах. Земельний кодекс України 2001 р. вперше ввів досить детальну правову регламентацію складу земель сільськогосподарського призначення, виокремивши в них декілька складових: 1) ґрунти; 2) сільськогосподарські угіддя; 3) несільськогосподарські угіддя; 4) рілля, або орні землі; 5) особливо ціні землі. Оскільки ґрунти широко використовують у всіх сферах господарської діяльності людини, виникає питання визначеності поряд із поняттям «землекористування» поняття «ґрунтокористування». Ґрунтокористування буде стійким, коли послуги механічної опори, живлєння, регулювання й культури, надані ґрунтом, зберігаються або зростають без значного послаблення ґрунтових функцій, які забезпечують можливість таких послуг або біорізноманіття.
Вывод
екологічний ґрунт земельний відтворення
Аналіз сучасного земельного законодавства, літературних джерел дає змогу зробити висновок, що землекористування - це процес використання людиною чи суспільством інтегрального потенціалу території, який включає всі ресурси в межах певної земельної ділянки, що надана у власність чи користування для відповідних цілєй і має фіксоване місце розташування, точні мєжі, які відображені на місцевості та в правових документах.
Земельний кодекс України 2001 р. вперше ввів досить детальну правову регламентацію складу земель сільськогосподарського призначення, виокремивши в них декілька складових: 1) ґрунти; 2) сільськогосподарські угіддя; 3) несільськогосподарські угіддя; 4) рілля, або орні землі; 5) особливо ціні землі. Вперше в історії кодифікації земельного законодавства України ґрунти земельних ділянок виокремлено як обєкт особливої охорони (ст. 168 ЗК України). Виникає необхідність визначення їх використання та встановлення особливого правового режиму [13, с. 399]. Оскільки ґрунти широко використовують у всіх сферах господарської діяльності людини, виникає питання визначеності поряд із поняттям «землекористування» поняття «ґрунтокористування». Ґрунтокористування - це процес використання людиною або суспільством компонентів, властивостей і функцій ґрунтів (механічної опори, елементів живлення, вологи, світла, тепла, сприятливого фізико-механічного, Фізико-хімічного й біологічного середовища) з метою отримання продукції, використання в інших цілях господарювання.
Ґрунтокористування буде стійким, коли послуги механічної опори, живлєння, регулювання й культури, надані ґрунтом, зберігаються або зростають без значного послаблення ґрунтових функцій, які забезпечують можливість таких послуг або біорізноманіття. Особливе значення має баланс між наданими ґрунтом послугами механічної опори та живлєння рослин і регулюванням якості та кількості води й складу атмосферного повітря.
Питань про ґрунтокористування вирішуються на місцевому рівні й суттєво відрізняються в соціально-економічних аспектах. Вироблення конкретних заходів, які необхідно здійснювати місцевим органам, вимагає на законодавчому рівні прийняття правових актів використання ґрунтів, а також міждисциплінарних ініціатив багатьох зацікавлених сторін. Важливе значення має активна націленість на використання знань місцевого населення.
Раціональне управління ґрунтовими ресурсами вимагає, щоб діяльність органів державної й місцевої влади, суспільних організацій, землевласників і землекористувачів базувалася на принципах сталого ґрунтокористування, коли відсутня деградація ґрунтів і зберігаються їхні унікальні властивості та біосферні функції.
Список литературы
1. Гавриш Н.С. Правова охорона ґрунтів в Україні / Н.С. Гавриш. - О., 2008. - 228 с.
2. Добровольский ГВ. Концепция почвенных ресурсов: современное состояние, предпосылки к переосмыслению и постановка задач / ГВ. Добровольский, ГС. Куст // Роль почвы в биосфере. - М., 2003. - 204 с.
3. Добровольский Г.В. Роль и значение почв в становлении и эволюции жизни на Земле / ГВ. Добровольский, И.Ю. Чернов // Роль почвы в формировании сохранении биологического разнообразия. - М. : Товарищество научных изданий КМК, 20іі. - С. 7-15.
4. Екологічна енциклопедія : у 4 т. - К. : ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2008- . - Т. 3. - 2008. - С. 195.
5. Про охорону земель : Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 349.
6. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 41. - Ст. 546.
7. Земельний кодекс України : Закон України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27.
8. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
9. Медведева О.Е. Методологические принципы экологической оценки почвенных и земельных ресурсов / О.Е. Медведева // Почвы в биосфере и жизни человека. - М. : Игд. МГУ, 2012. - С. 470-504.
10. Паньків З.П. Земельні ресурси : [навч. посібник] / З.П. Паньків. - Львів : Видавн. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. - 272 с.