Правовий режим нерухомості - особливі правила реалізації повноважень, пов`язаних з нерухомим майном. Специфіка правозастосування, що здійснюється судовими органами - наслідок обмеження загальнодозвільного методу регулювання відповідних правовідносин.
Аннотация к работе
Цивільний оборот рухомих речей, на які поширено правовий режим нерухомості, відноситься до однієї з найменш досліджених сфер сучасної цивілістики. Положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) внесли чіткість в розуміння нерухомості і системи обєктів цивільних правовідносин в цілому порівняно з Цивільним кодексом Української РСР 1963 року, однак у той же час породили ряд важливих питань практики правозастосування, зокрема і питання, повязані з цивільним оборотом рухомих речей, на які поширено правовий режим нерухомості. Зазначеним положенням передбачається, що режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні обєкти, а також на інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Такий підхід породжує два головних питання практики правозастосування: чи наповнене реальним змістом положення «інші речі, права на які підлягають державній реєстрації», тобто чи є інші рухомі речі, крім наведених, на які поширюється правовий режим нерухомості, і чи означає це, що перебування наведених рухомих речей в цивільному обороті здійснюється за всіма правилами, що висуваються до обороту нерухомості, незважаючи на те, що такі речі є рухомими за своєю природою. Це і стало одним із вагомих кроків у напрямку розмежування правового режиму нерухомості за природою і правового режиму нерухомості, що поширюється на рухомі речі, а також сигналом з приводу того, що нормативне розмежування відповідних правових режимів стає все актуальнішим.