Розвиток зв’язного мовлення учнів початкових класів на уроках української мови - Курсовая работа

Саме тому уроки розвитку звязного мовлення допомагають створити мовне середовище. Ось як про це сказано у Пояснювальній записці до Програми з української мови: «Мовленнєва змістова лінія, яка є основною, передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів, їхнє вміння користуватись мовою як засобом спілкування, пізнавання, впливу». Програмою передбачається набуття учнями елементарних знань про мовлення: усне і писемне, діалогічне і монологічне; про особливості висловлювань, обумовлені їх комунікативними завданнями, ситуацією спілкування, однак значно важливішим завданням, на нашу думку, є розвиток уміння здійснювати всі види мовленнєвої діяльності, на що й наголошується в програмі. Причому, на уроки розвитку звязного мовлення в чистому вигляді відводиться досить мало годин, натомість звязне мовлення інтегрується у викладання всіх предметів, передбачених програмою, та в позакласну роботу з молодшими школярами. Свого часу проблемі розвитку звязного мовлення приділяв велику увагу К.Д.Ушинський, який справедливо стверджував, що «...бідність словника школяра породжує одноманітність мовлення і робить його незрозумілим для слухачів...».Завдання вчителя, використовуючи набутий комунікативний досвід дітей, сформувати мовленнєві уміння і навички, які б відповідали психолінгвістичним та лінгвометодичним рекомендаціям. Найперше слід сказати про практичне ознайомлення з міркуванням, формування умінь аргументувати свою думку, робити умовиводи. У логіці під міркуваннями розуміють послідовний ряд суджень стосовно якогось питання, наслідком чого є відповідь на поставлене в ньому запитання. Крім цього, міркування як логічна категорія реалізується у формі ланцюга умовиводів на певну тему, викладених у послідовній формі, або як процедура обгрунтування певного висловлювання. У психолінгвістичній науці доведено, що існує звязок між логічними категоріями (поняття, судження) й мовними одиницями (слово, словосполучення, речення).У методиці міркування визначають як функціонально-смисловий тип звязного монологічного мовлення (Л.П.Федоренко, Г.О.Фомічова), функціонально - смисловий тип звязного висловлювання (М.С.Вашуленко, А.Г.Галєтова), жанр учнівського твору (Е. Отож завдання вчителя початкових класів сприяти поповненню словникового запасу дітей, досягти того, щоб діти оволоділи необхідними граматичними формами, позбулися одноманітності синтаксем, навчити дітей використовувати синтаксичні моделі міркування, обґрунтовувати свої думки, відстоювати їх істинність.Саме тому належне місце в процесі формування умінь будувати звязні висловлювання повинна займати підготовча робота.Її завдання збагатити учнів інформацією про те, з приводу чого їм доведеться висловлюватись. Якщо учні складатимуть розповідь за картиною, то під час підготовчої роботи вчитель має запропонувати її для розгляду, провести бесіду за змістом, надати інформацію про автора картини та події, що спонукали до її створення, або умови, в яких вона була написана, звернути увагу школярів на закони, які використав художник для досягнення мети тощо. З метою забезпечення логічності і послідовності учнівських висловлювань у процесі підготовчої роботи вчитель має активізувати знання дітей про будову тексту. Важливою ознакою правильного мовлення є його точність, яка забезпечується не тільки вмінням учнів точно передавати факти, спостереження чи поняття, а й здатністю вибирати цією метою найкращі мовні засоби - слова та словосполучення, які з найбільшою точністю передають найхарактерніші риси того, про що або про кого йдеться у висловлюванні. Наприклад, щоб підготувати усний переказ тексту розповідного характеру необхідно спочатку ознайомити учнів з текстом, а потім звернути їх увагу на те, як автор передає обережність ведмедихи: Ведмеже сімействоЦе стається тоді, коли вчитель читає текст, потім пояснює незрозумілі учням слова та вирази, виписує складні для написання слова і ставить два-три запитання, щоб зясувати, чи зрозуміли діти зміст тексту. Вона проводиться не завжди, але в більшості випадків необхідна для зясування знань учнів про те, про що йтиметься в тексті для переказу. Робота над складанням плану може проводитися по-різному, простіший варіант, коли учням пропонується текст, поділений на логічні частини. Учні читають текст мовчки, самостійно визначають кількість частин у творі, виділяють їх межі і називають у кожній частині найголовніше. Учні можуть доповнити синонімічні ряди, а вчитель має спрямувати школярів на обовязкове вживання слів-синонімів у власних переказах та творах, щоб уникнути невиправданих повторів тих самих слів, точнішого висловлення думки, передачі свого ставлення до того, про що вони писатимуть.Доцільно не тільки збагачувати мовлення школярів синонімами, а й учити дітей розрізняти значеннєві відтінки цих лексичних одиниць та активно використовувати синонімічний словник в усних і письмових висловлюваннях. У 4 класі доцільно ознайомити учнів з контекстуальними синонімами тобто словами, які виступають синонімами тільки в конкретному тексті, а також спону

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1. Загальні питання методики проведення уроків звязного мовлення в початкових класах загальноосвітньої школи

1.1 Формування мовних умінь і навичок на основі психолінгвістичних рекомендацій

1.2 Причинно - наслідкові звязки та способи їх вираження у мовленні дітей

Розділ 2. Уроки розвитку звязного мовлення в початкових класах загальноосвітньої школи

2.1 Формування у молодших школярів навичок побудови творів-розповідей, описів, роздумів

2.2 Співвідношення допомоги вчителя і самостійної роботи при написанні творів і переказів

2.3 Вивчення особливостей текстів різних стилів мовлення методом тренувальних вправ

Висновки

Список використаної літератури