Методичні особливості вивчення мови через вдосконалення фонетичних та комунікативних навичок. Місце зв"язного мовлення на уроках української мови. Методика проведення уроків фонетики та практичних вправ із використанням прийомів зв"язного мовлення.
Аннотация к работе
На етапах становлення вітчизняної методики навчання мови пропонувалися різноманітні, іноді навіть протилежні за своїм характером, змістом, принциповими підходами проекти програм. Історія вітчизняної школи знає періоди, коли з фонетики подавалися досить обмежені відомості, і, навпаки, - заняття переобтяжувалися теоретичними положеннями, не повязаними з практичними завданнями, що призводило до механічного зазубрювання певних понять, витрати навчального часу і перевантаження учнів. Виходячи із вищезазначеного, темою нашої курсової роботи було обрано «Розвиток звязного мовлення учнів на уроках вивчення фонетики». Актуальність нашого дослідження визначається тим фактом, що при вивченні фонетики в школа поза увагою залишається інтонація - досить важливий для формування мовленнєвих та комунікативних умінь засіб фонетики. Дослідження мовознавців, учених-методистів доводять, що усвідомлення інтонації мовлення є необхідною умовою успішного формування вмінь і навичок у царині синтаксису й пунктуації, навичок виразного читання тексту, засвоєння риторичних прийомів усного висловлювання, основних правил мовленнєвої поведінки, зокрема, стратегії пристосування до співбесідника, до предмета розмови й уміння інтонаційними засобами досягти мети спілкуванняЯк правило, на цих уроках більше говорить учитель, навчаючи дітей переказувати, а учні слухають, як це робити. Праця учня, який сидить мовчки за партою, слухає вчителя, іноді повторює й намагається запамятати, як правильно говорити, висловлюючи свою думку, не може забезпечити навчальні компетентності школярів з нормативного мовлення. Щоб досягти високого результату, учителю варто спланувати, розробити та провести уроки так, щоб кожний учень на уроках розвитку звязного мовлення говорив, висловлював свою думку й не був стороннім мовчазним спостерігачем. Сукупність вправ стає системою, якщо жодна з них не є випадковою, «якщо кожна з виконуваних робіт викопує свою роль у формуванні певного комунікативного явного уміння, якщо всі вправи цілеспрямовані, наступні спираються на попередні і підносять дітей на новий рівень оволодіння мовою». Системність виявляється і в тому, що по кожному виду творчої роботи передбачається взаємозвязок між усною і писемною формою виконання - спочатку учні складають усні, потім - писемні висловлювання; і у взаємозвязку між переказами та творами для переказування пропонуються тексти тих типів мовлення, які можуть послужити зразком для творів, що відпрацьовуються в цьому класі.Уже в період початкового навчання грамоти (1 клас) діти шляхом часткового звукового аналізу вчаться виділяти окремі звуки із звукового комплексу - слова, проводять спостереження за зміною значення слова залежно від зміни того чи іншого звука (лис - ліс, ніч - піч), послідовно називають звуки в слові, визначають голосні і приголосні, приголосні тверді і мякі, на основі поскладового вимовляння вчаться ділити слово на склади, а також робити звукові моделі слів. З метою чіткості і свідомості засвоєння знань під час класифікації звуків на голосні і приголосні учнів слід орієнтувати на такі ознаки: - спосіб вимови (при вимові голосних повітря вільно виходить через ротову порожнину, при вимові приголосних - натрапляє на ряд перешкод (язик, зуби, губи); Під час вивчення цього розділу доцільними будуть вправи фонетичного й артикуляційного характеру, спрямовані на формування умінь класифікувати звуки, наприклад: 1) назвіть звуки, під час вимови яких повітря вільно проходить через ротову порожнину; На першому проводиться зіставлення голосних звуків і букв, якими вони позначаються: звук [а] [о] [у] [е] [й] [і] буква а о у е й і. В одних випадках слід вдаватися до прийому зіставлення звуків і букв (вимовляємо [шч] - пишемо букву щ (ща), вимовляємо [дз], [дз’], [дж] - пишемо букви дз, дж), в інших - до заучування напамять слів, наприклад, тих, у яких вимовляється звук [г].Так, під час ознайомлення учнів із звуковою системою української мови, її якостями, походженням і становленням української графіки варто застосувати слово вчителя (розповідь чи пояснення), під час вивчення ролі звуків у мовленні, їх акустико-фізіологічних властивостей, позначення звуків на письмі широко використовуються методи бесіди, спостережень, аналізу мовних явищ з елементами проблемного навчання, під час закріплення алфавіту, правил написання апострофа, мякого знака, звукового значення букв я, ю, е, ї корисним буде самостійна робота з підручником тощо. Це можна показати на прикладі бесіди про звуки мовлення на першому уроці в 5 класі: - Чи є у природі звуки, окрім звуків людини? Чим відрізняються звуки мовлення від інших звуків? Висновок: замінили звук - змінилось слово: його звукове оформлення і значення. 5.Які звуки чуємо під наголосом в аналізованих словах?При цьому слід дотримуватись при спостереженнях і в розборі послідовності від звука до букви, щоб учні засвоїли, що первинним є усне мовлення, а писемне - вторинним. Був собі хлопчик Котигорошка, І був у нього тато (Котигорох), І була у нього мама (Котигорошиха), І б
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Методичні особливості вивчення мови через вдосконалення фонетичних та комунікативних навичок
1.1 Місце звязного мовлення на уроках рідної мови
1.2 Особливості початкового вивчення фонетики школярами
Розділ 2. Практичні аспекти розвитку звязного мовлення на уроках вивчення фонетики
2.1 Методика проведення уроків фонетики із використанням прийомів звязного мовлення