Розвиток здібностей дітей молодшого шкільного віку - Курсовая работа

Тема: «РОЗВИТОК ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ»Проблема здібностей завжди була актуальною в психології. Вона так чи інакше вирішувалася представниками різних психологічних теорій і напрямів. Метою дослідження є: розкрити суть та основні характеристики здібностей як властивостей особистості, вивчити структурні та рівневі особливості здібностей, виявити напрямки взаємозвязку різних видів здібностей, а також розкрити базові особливості індивідуальних відмінностей в розвитку пізнавальних та творчих здібностей. Відповідно до мети нами були поставлені наступні завдання: 1.Розкрити суть та основні характеристики здібностей як властивостей особистості 2.Вивчити структурні та рівневі особливості здібностейЗдібності - властивості душі людини, що розуміються як сукупність різноманітних психічних процесів і станів. Здібності - є високий рівень розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, які забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності. Здібності - це те, що не зводиться до знань, умінь і навичок, але пояснює (забезпечує) їх швидке придбання, закріплення і ефективне використання на практиці. Здібності можна визначити і як властивості психологічних функціональних систем, що реалізують окремі психічні функції, що мають індивідуальну міру виразності і виявляються в успішності та своєрідності засвоєння і реалізації тієї чи іншої діяльності, як вважає В. Д. Шадриков. Отже, здібності (англ. abilities, aptitudes, capabilities) - індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людини від іншої, що визначають успішність виконання діяльності або ряду діяльностей, не зводяться до знань, умінь і навичок, але зумовлюють легкість і швидкість навчання новим прийомам діяльності.Ці здібності безпосередньо повязані з вродженими задатками, але не тотожні їм, а формуються на їх основі при наявності елементарного життєвого досвіду через механізми навчання. У людини, крім біологічно обумовлених, є здібності, які обумовлюють її життя і розвиток у соціальному середовищі. До них відносяться розумові здібності, тонкість і точність ручних рухів, розвинена память, досконала мова і ряд інших, креативність (загальна здатність до творчості) і, рідше, здатність до навчання. Як приклади здібностей першого виду можна навести мову , здібності міжособистісного сприйняття і оцінювання людей, здатності соціально-психологічної адаптації до різних ситуацій, здатності входити в контакт з різними людьми, розташовувати їх до себе, чинити на них вплив і ін. Теплов, - є можливість надзвичайно широкої компенсації одних властивостей іншими, внаслідок чого відносна слабкість якої-небудь однієї здібності зовсім не виключає можливості успішного виконання навіть такої діяльності, яка найбільш тісно повязана з цією здатністю.До таких властивостей належать: 1) сила нервової системи по відношенню до збудження, тобто її здатність тривало витримувати, не виявляючи позамежного гальмування, інтенсивні і часто повторюються навантаження; 2) сила нервової системи по відношенню до гальмування, тобто здатність витримувати тривалі і часто повторюються гальмівні впливи; Виходячи з даних критеріїв, можна виділити три типологічні групи людей: художній тип (переважання першої сигнальної системи), розумовий тип (переважання другої сигнальної системи) і середній тип (рівне представництво).Виділені Павловим типологічні групи припускають у представників тієї чи іншої групи присутність різних вроджених задатків. Так, основні відмінності художнього типу від розумового проявляються у сфері сприйняття, де для «художника» характерно цілісне сприйняття, а для «мислителя» - дроблення її на окремі частини; у сфері уяви і мислення у «художників» відзначається переважання образного мислення та уяви, в той час як для «мислителів» більш характерне абстрактне, теоретичне мислення; в емоційній сфері особи художнього типу відрізняються підвищеною емоційністю, а для представників розумового типу більш властиві розумові, інтелектуальні реакції на події. Слід підкреслити, що наявність певних задатків у людини не означає, що у нього будуть розвиватися ті чи інші здібності.Поєднання різних високорозвинених здібностей називають обдарованістю, і ця характеристика відноситься до людини, здатної до багатьох різних видів діяльності. Це зумовлено тим, що найбільших успіхів людина досягає тоді, коли її здібності і схильності вчасно виявлені й розвинуті. Теплов ставить питання про те, що успішне виконання будь-якого виду людської діяльності може бути забезпечене не окремої здатністю, а лише тим своєрідним їх поєднанням, яке характеризує цю особистість. с. Рубінштейн розбирає питання про співвідношення загальної обдарованості і спеціальних здібностей, вважаючи, що загальна обдарованість і спеціальні здібності проникають один в один і що загальна обдарованість знаходить свій вияв у спеціальних здібностях. Розвивати яку-небудь одну з здібностей, не піклуючись про підвищення рівня розвитку інших, повязаних з нею здібностей, практично не можна.

Зміст

Вступ

1. Теоретичне дослідження поняття про здібності

1.1 Класифікація здібностей людини

1.2 Природа людських здібностей

1.3 Обдарованість,талант, геніальність

2. Емпірічне дослідження здібностей школяра

2.1 Методика та організація дослідження здібностей

2.2 Результати емпіричного дослідження

2.3 Рекомендаціі щодо розвитку музичних здібностей

Висновки

Список використаної літератури

Додаток