Місце прикордонних регіонів у розвитку міжнародних економічних відносин. Транскордонне співробітництво як добровільне об’єднання країн, які, використовуючи міжнародний поділ праці, розвивають на вигідних умовах кооперацію в різних галузях економіки.
Аннотация к работе
Членство України в світовій організації торгівлі (СОТ) ставить перед регіонами нові завдання пошуку стратегії формування розвитку і управління господарськими комплексами, товари і послуги яких мають бути конкурентоспроможними на світовому ринку. Підтвердженням того, що курс на євроінтеграцію продовжує залишатися домінантою внутрішньої та зовнішньої державної політики України, є, зокрема, розроблена стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 рр.) «Шляхом європейської інтеграції», в якій наголошується, що «слід враховувати глобальну тенденцію переходу до багатополюсного (поліцентричного) світового співтовариства, де основою взаємодії держав та їхніх економік має стати регіональна інтеграція. Зауважимо, що до семи пріоритетів спільної діяльності, визначених на 6-му засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС (березень 2010 p.), належать такі: торгівля та інвестиції, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, енергетика, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до ЄС, охорона навколишнього середовища. Завдяки розвитку транскордонного співробітництва Україна має можливість вирішити такі завдання: · налагодити співпрацю між західними регіонами нашої держави та прикордонними регіонами країн-членів ЄС; Порівняльний аналіз єврорегіонального співробітництва країн-членів ЄС та України виявив спільні тенденції розвитку (використання єврорегіонів як структури, через яку здійснюється координація співробітництва та фінансування транскордонних проектів) та значні відмінності, які полягають у такому: порушенні принципів широкої участі громадянського суспільства у діяльності єврорегіонів; недостатній поінформованості громадськості; відсутності системи інформаційного забезпечення ТКС в Україні; включення її в міжнародні інформаційні системи; недостатньому рівні професійного кадрового забезпечення вирішення транскордонних проблем, низькому рівні участі у міжнародних організаціях, які займаються проблемами регіонального розвитку.