Аналіз історіографії та джерельної бази дослідження. Основні способи самостійних дій флотів. Особливості та тенденції розвитку військово-морського мистецтва. Рекомендації щодо використання досвіду ведення флотами самостійних дій у воєнних конфліктах.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана в Національній академії оборони України, Міністерство Оборони України. Науковий керівник - доктор історичних наук, професор Рибак Микола Іванович, Національна академія оборони України, професор кафедри історії війн та воєнного мистецтва. Офіційні опоненти: · доктор історичних наук, професор Голуб Володимир Йосипович, Національна академія оборони України, професор кафедри історії; Захист відбудеться 04.07. 2006 р. о _12__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.709.04 Національної академії оборони України за адресою 03049, м.Важливу роль у локальних війнах та збройних конфліктах (воєнних конфліктах) відіграють військово-морські сили (ВМС), які є одним із основних і унікальних елементів військової могутності держави. За всю історію війн на морі вони накопичили великий досвід ведення дій „флот проти берега” та „флот проти флоту”, виконуючи поставлені завдання як спільно з іншими видами збройних сил, так і самостійно. Для захисту територіальної цілісності держави з морських напрямків та національних інтересів на морі Військово-Морські Сили Збройних Сил України (ВМС ЗС України) повинні бути збалансованими та здатними ефективно вирішувати будь-яке поставлене завдання. № 40963), де здобувач у співавторстві підготував розділ „Проведення аналізу застосування угруповань військ (сил) у протидесантній операції за досвідом локальних війн останніх десятиріч та оперативної підготовки ВМС ЗС України” (здобувачем розроблено п. Узагальнити та проаналізувати досвід воєнного мистецтва флотів при веденні самостійних дій у воєнних конфліктах 1967-1988 рр. та розробити практичні рекомендації щодо його використання в ході реформування та розвитку ВМС ЗС України.Головна увага в них приділяється загальним проблемам ролі флоту у забезпеченні національної безпеки, несення бойової служби, перспективам розвитку сил і засобів, їх застосуванню тощо. Усікова та інших авторів, у яких висвітлюються спільні й самостійні дії флотів СРСР й іноземних держав у воєнних конфліктах, у тому числі 1967-1988 рр., погляди на ведення бойових дій на морі, масштаби застосування флотів, форми і способи дій сил, еволюція озброєння та військової техніки, сил і засобів флотів та їх вплив на розвиток воєнно-морського мистецтва. Названі роботи цікаві тим, що у них вироблена сучасна типологія та класифікація воєнних конфліктів, розкривається специфіка вирішення флотами воєнно-політичних завдань, висвітлюється розвиток зброї та військової техніки, узагальнюється досвід застосування флотів у воєнних конфліктах 1945-1991 рр., визначаються форми і способи дій сил, показується вплив цього досвіду на розвиток воєнно-морського мистецтва, озброєння та військової техніки тощо. У другому розділі „Аналіз виконання завдань флотами при веденні самостійних дій у воєнних конфліктах 1967-1988 рр.” розкриваються основні завдання флотів, які вони виконували у воєнних конфліктах 1967-1988 рр. при веденні самостійних дій, зокрема: знищення сил противника в морі та в базах; ведення морської блокади узбережжя, ВМБ і портів противника; морські та океанські перевезення. На самостійні дії флотів впливали: політичний характер війни, її цілі й масштаби; погляди керівництва флоту на підготовку та використання своїх сил; завдання, що стояли перед флотами сторін, та роль і місце сил флоту у їх вирішенні; воєнно-географічні умови, у тому числі стан і розвиток обладнання театру воєнних дій (ТВД); склад і співвідношення сил сторін і характер дій сил противників тощо.У дисертації проведено теоретичне узагальнення і вирішено наукове завдання, яке полягає у висвітленні особливостей та виявленні тенденцій і закономірностей розвитку воєнного мистецтва флотів при веденні самостійних дій у воєнних конфліктах 1967-1988 рр. За результатами дослідження науково обґрунтовані висновки та вироблені практичні рекомендації щодо використання досвіду ведення флотами самостійних дій в ході реформування та розвитку ВМС ЗС України. Підтверджено, що основними завданнями флотів під час ведення ними самостійних дій були: знищення сил противника в морі і в базах; ведення морської блокади узбережжя, ВМБ і портів противника, а також морські і океанські перевезення. Аналіз виконання флотами цих завдань засвідчив, що вони і в майбутніх воєнних конфліктах будь-якого масштабу залишаться актуальними, особливо між державами з майже рівними можливостями флотів, і в яких флоти відіграватимуть провідну роль.