Минуле і сучасне системи вищої освіти Франції. Організація навчання і кваліфікаційна система вищих навчальних закладів Франції. Двоступенева структура вищої освіти, використання системи кредитів (ECTS), міжнародне визнання бакалавра як рівня вищої освіти.
Аннотация к работе
Львівський державний університет фізичної культуриНе зайве у звязку з виробленням доктрин та концепцій реформи освіти в нашій державі ознайомитися зі схожими процесами, що відбуваються в інших країнах, зокрема у Франції, яка впродовж століть залишається консервативною у відстоюванні історичних набутків освітньої галузі [4; с.70]. Напевно, є що захищати і консервувати як в історичному контексті, так і в ініціюванні нових освітніх ідей, бо історичні традиції й досі визначають високий рівень французької освіти, яка і в наш час цінується в усьому світі. Декрети ще 1792 і 1793 років, за якими державі відводилась найважливіша роль у сфері освіти, дозволила сформувати найрозвиненішу систему підготовки молоді.Вища освіта у Франції має дуже багату історію. На момент потреби в розширенні класичного набору спеціальностей (XVI століття) королівська Франція мала аж 22 університети, надмірна традиційність яких примусила владу створити заклади з технічними і науково-природничими напрямами (школи мостів, гірничої справи тощо). Довга черга бурхливих історичних подій зумовила виняткову складність системи вищої освіти Франції, де університети найвищого ґатунку з десятками тисяч студентів поєднуються з мікроскопічними закладами, потоки багаторічного відбору талановитих учнів на основі відомого принципу меритократизму зі вступом в елітні Вищі Школи через надвисокі конкурсні барєри мирно співіснують з абсолютно вільним записом на більшість факультетів численних університетів. "Студентська революція" кінця 60-х років з епіцентром у Сорбонні привела до істотного реформування насамперед університетів, що визначило головні риси сучасної вищої освіти Франції. Нині у Франції існує близько вісімдесяти університетів й університетських центрів, які обєднують майже 800 навчально-дослідницьких відділень з підготовки і досліджень, до яких належать функціональні обєднання: інститути і вищі школи та лабораторії (для проведення досліджень).Перший триває два роки, упродовж яких 54 % всього контингенту студентів університетів здобуває загальну вищу освіту, уточнює фахову орієнтацію й отримує першу академічну кваліфікацію (проміжний диплом DEUG). Другий цикл є циклом поглиблення і фахової підготовки (2-3 роки) й поділяється на дві стадії з наданням licenc i maitrise. За рік має набратися 128 год. лекцій, або 192 год. семінарських занять, чи 228 год керування лабораторними роботами [6; с.126]. "Короткі програми" тривають переважно два, зрідка - три роки і закінчуються присвоєнням професійних кваліфікацій, які надають право праці у промисловості, торгівлі і в секторі послуг. Після закінчення третього циклу видається: диплом про вищу спеціалізовану освіту (ДВСО) із забезпеченням дослідницькою роботою протягом одного року (бакалавр 5 років), що готує безпосередньо до професійної діяльності; диплом про розширену освіту (ДРО) (бакалавр 5 років) після першого року докторату, необхідний для продовження підготовки дисертації, тому, що ДРО, на відміну від ДВСО, вважається шляхом до реальної науково-дослідницької роботи.На завершення хочу відмітити, що Французькій системі вищої освіти характерна велика різноманітність навчальних закладів з міцними традиціям, здатних, насамперед, чітко орієнтуватися при підготовці фахівців на вимоги сьогодення. До перспективних шляхів розвитку системи вищої освіти Великобританії відносять встановлення безпосередніх звязків вузів з промисловістю, створення єдиних органів планування для всієї системи вищої освіти, перехід до міждисциплінарних курсів та міждисциплінарних комплексних досліджень, подальшу інтенсифікацію застосування проблемного підходу у навчальному процесі.
План
Зміст
Вступ
1. Минуле і сучасне системи вищої освіти Франції
2. Організація навчання та кваліфікаційна система вищих навчальних закладів Франції