Розвиток в учнів початкових класів умінь розв’язувати складені задачі - Дипломная работа

2.1 Диференціація, як засіб вдосконалення методики формування вмінь молодших школярів розвязувати складені задачіПрактична реалізація цього завдання корегує освітню мету: "виховання особистості дитини на основі формування учбової діяльності" [19, 14]. Важливу роль у курсі математики початкової школи відіграють складені задачі. Від оволодіння вміннями розвязувати задачі залежить не лише підготовка школярів з математики на даному етапі навчання, а й осмислене засвоєння систематичних курсів алгебри, геометрії, фізики, інформатики у наступних класах. Дані, необхідні для осмислення цілісності і цілеспрямованості формування вмінь розвязувати складені задачі в умовах диференційованого навчання, одержали в результаті аналізу психологічної і методичної літератури, де є немало цінних ідей і теоретичних узагальнень. Позитивно оцінюючи наукову і практичну значущість праці з даної проблеми, необхідно, разом з цим, відзначити, що ряд аспектів формування вмінь розвязувати складені задачі залишилися не розкриті, зокрема обсяг теоретичних знань про складену задачу і процес її розвязування у початкових класах; визначення рівнів програмних вимог до вироблення вмінь учнів початкової школи розвязувати складені задачі; добір різнорівневих завдань; способи раціонального поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форми роботи на уроках математики при розвязуванні задач в умовах диференційованого навчання у початковій школі.Диференціація (від лат. differentia - різниця, відмінність) передбачає "врахування індивідуальних особливостей кожного учня в умовах групування дітей в межах одного класу за певною ознакою: рівень засвоєних предметних знань, умінь, навичок; нахили і здатність до навчання, рівень розвитку загальних розумових здібностей (научуваність); готовність до здійснення самостійної пізнавальної діяльності - наявність відповідних інтелектуальних умінь, елементів мнемічної культури (увага, память, швидкість переходу від однієї логічної операції до іншої)" [34, 10]. Реалізація диференційованого навчання дає змогу вчителю оперативно врахувати готовність дитини до вивчення нового матеріалу, забезпечити для кожного учня оптимальний характер пізнавальної діяльності на всіх етапах навчання, одночасно створити комплексуючі умови для відстаючих у розвитку школярів та обдарованих дітей при дотриманні обовязкового обсягу програмових вимог. Навчально-виховний процес, що враховує типові індивідуальні особливості учнів, прийнято називати диференційованим, а навчання за таких умов - диференційованим навчанням. Диференційоване навчання у практичній діяльності вчителя може виражатися в тому, що "всі учні отримують завдання однакової складності, але слабшим з них під час їх виконання надають індивідуальну допомогу, або слабшим учням дають окремі, посильні для них завдання" [14, 39]. З урахуванням цих критеріїв учнів за їх навчальними можливостями можна умовно поділити на учнів з дуже високими навчальними можливостями (швидко засвоюють матеріал, вільно вирішують завдання, з інтересом працюють, потребують завдань підвищеної складності), учнів з високим рівнем навчальних можливостей, учнів з середніми та низькими навчальними можливостями.Формування й розвиток умінь в учнів початкових класів розвязувати задачі забезпечуються дотриманням загальних методичних вимог у роботі над задачами, а також деякими спеціальними прийомами, які конкретизують і доповнюють загально методичні настанови. Зустрічаючись із задачею вдруге, учень краще усвідомлює звязки між величинами, алгоритм її розвязання. Якщо задача важлива для подальшого навчання, то, заслухавши міркування учнів, учитель пропонує розвязати цю задачу, але з іншими числами, всім учням класу. Виконуючи завдання, учні впевнюються, що задача розвязується тими самими діями, що й попередня. Треба зясувати можливість розвязання задач різними способами; застосувати їх при ілюстрації деяких властивостей арифметичних дій, наприклад, додаванні суми до числа, відніманні суми від числа, розподільній властивості множення чи ділення відносно додавання чи віднімання; організувати самостійне розвязування учнями різними способами таких задач, в яких кожен із способів добре інтерпретується життєвою ситуацією чи практичним виконанням.Для цього вчителю необхідно правильно організувати навчально-виховний процес, щоб кожен учень міг виконати завдання, яке йому під силу, тому що тільки за цієї умови можна підтримувати в учнів інтерес до навчання [20, 11]. Напівсамостійна форма роботи може бути застосована: а) у процесі первинного закріплення, тобто лід час розвязування перших після показу вчителем завдань на ознайомлення з новими поняттями чи новими видами задач; б) під час розвязування завдань підвищеної складності; в) для порівняння різних способів розвязування того самого завдання; г) для аналізу помилок, допущених учнями під час самостійного розвязування завдань; д) у ході підготовки дітей до сприймання нового матеріалу, в тому числі задач нового виду [36, 51]. Вчитель спрямовує ді

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи диференційованого навчання

1.1 Сутність диференційованого навчання математики в початковій школі

1.2 Творча робота над задачею, як вид диференціації

Розділ 2. Методика використання диференційованого підходу при навчанні учнів розвязуванню складених задач