Побудова системи роботи з розвитку творчої самостійності учнів у процесі вивчення української мови на засадах емоційного стимулювання. Спонукання учнів до вдосконалення організаційних, процесуальних, рефлексивних умінь пізнавально-творчої діяльності.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукРоботу виконано в Національному педагогічному університеті імені М.П. Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Паламар Лариса Максимівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор Інституту філології Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Горошкіна Олена Миколаївна, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри української мови; кандидат педагогічних наук Захист відбудеться "23" січня 2008 р. о 16.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.452.02 в Інституті педагогіки АНП України (04053, м.Тому й програма з рідної мови орієнтує вчителя на формування творчої самостійності учнів у пізнавальній діяльності. Навчальний процес у закладах такого типу здійснюється з урахуванням основних положень Концепції профільного навчання і передбачає набуття старшокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, творчих рис у процесі поглибленого вивчення української мови. Науковці акцентують увагу на розвиткові пізнавальних здібностей учнів у процесі вивчення української мови, розглядають методи і прийоми розвитку творчих здібностей під час виконання завдань з мовленнєвого розвитку, визначають методи стимулювання самостійної творчої діяльності в загальноосвітніх школах, гімназіях і ліцеях. З огляду на зазначене назріла нагальна потреба визначити і розробити таку методику розвитку творчої самостійності, яка б довела, що самостійна пізнавально-творча діяльність в її інтелектуальній і словесно-художній формах має бути наскрізною системою в оволодінні українською мовою учнями колегіумів, основою і передумовою формування і розвитку творчої особистості, здатної до множинної інтерпретації й ситуативної трансформації здобутих знань відповідно до комунікативної мети мовленнєвої діяльності. Гіпотеза дослідження: рівень розвитку творчої самостійності учнів колегіумів у процесі вивчення української мови значно підвищиться за умов, якщо: а) систему роботи з розвитку творчої самостійності учнів у процесі вивчення української мови побудувати на засадах емоційного стимулювання;У першому розділі - "Теоретичні основи проблеми розвитку творчої самостійності учнів у навчально-пізнавальній діяльності" - розкрито філософські, психолінгвістичні, психолого-педагогічні, методичні аспекти дослідження; проаналізовано стан розкриття проблеми розвитку творчої самостійності учнів колегіумів у навчально-методичному забезпеченні шкільного курсу мови; уточнено зміст поняття "творча самостійність". Системний розгляд різних підходів до трактування феномена творчості дав змогу обрати за робоче найбільш універсальне і прийнятне для методичних цілей нашого дослідження визначення, за яким феномен творчості тлумачиться як діяльність, пройнята елементами нового, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей. Бацевича уможливив зясування важливих для експериментального дослідження лінгвістичних і психолінгвістичних аспектів, а саме: взаємозвязок мови і творчості, мови і мовлення, мовлення і мислення, мовлення і творчості. Аналіз структурних елементів означеного терміна дав змогу зясувати зміст понять "творчість", "самостійність", "творча пізнавальна діяльність", "творча самостійність", увести поняття "пізнавально-творча самостійність", "мовленнєво-творча самостійність", розкрити їх зміст з урахуванням структури творчої діяльності в процесі вивчення української мови. Рівень розвитку творчої самостійності з української мови визначали за критеріями: а) мотивація пізнавально-творчої діяльності (інтерес до способів здобування знань, до раціональної організації розумової праці); б) володіння учнями загальними і спеціальними вміннями самостійної пізнавально-творчої діяльності: визначати мету роботи; проектувати пізнавально-творчу діяльність; працювати з різними джерелами інформації; здійснювати пізнавально-творчу діяльність, застосовуючи такі прийоми мисленнєво-творчої діяльності, як аналіз, синтез, порівняння, виділення головного, систематизація і класифікація, узагальнення і конкретизація, встановлення звязків, доведення і спростування, а також стратегічні методи пізнання у вивченні української мови: спостереження за мовним і мовленнєвим матеріалом, лінгвістичний експеримент, моделювання, прогнозування мовленнєвих ситуацій; самостійно аналізувати і коригувати результати роботи; в) уміння застосовувати ґрунтовні знання лінгвістичного матеріалу в мовленнєвій діяльності, результатом якої має стати оригінальне висловлювання, побудоване відповідно до комунікативної мети і ситуації мовлення.