Аналіз наукової роботи зі створення і розвитку церковно-археологічних музеїв в Україні. Їх внесок у публікацію і охорону пам"яток. Зміст фондової діяльності та процесу виготовлення колекцій. Дослідження і збереження предметів галерейного зберігання.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УДК 94(477):902.2: 069""18-19"" дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукЦерковна археологія і музейництво були невідємною складовою частиною наукових досліджень в Україні середини ХІХ - початку ХХ ст., і без вивчення їх наукових досягнень загальна картина розвитку науки в Україні зазначеного періоду була б неповною. З огляду на це, дослідження створення і найрізноманітніших аспектів діяльності та розвитку церковно-археологічних музеїв, опрацювання на сучасному рівні результатів їх багаторічної праці з пошуку, збирання, вивчення і охорони памяток має виняткове як наукове, так і практичне значення. Предмет дослідження склали закономірності становлення і особливості розвитку церковної археології та музейництва в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., форми і напрями їх діяльності. Членами Церковно-Археологічного Товариства при Київській Духовній Академії (ЦАТ) були видані праці, в котрих вони викладали свою концепцію історії ЦАТ і музею при ньому, висвітлювали певні сторони їх діяльності. В радянський період діяльність церковно-археологічних установ і музейництво не досліджувалися, а якщо й згадувалися, то їх діяльність оцінювалася негативно.В Україні в ХІХ - на початку ХХ ст. церковна археологія використовувала досягнення західної науки, ставлячи й свої власні завдання, повязані з вивченням вітчизняної християнської культури. Наукова розробка проблем церковної археології йшла у кількох напрямках - дослідження в галузях візантології, іконографії, власне церковної археології в курсі духовних академій. Археологічні зїзди були етапами в становленні і розвитку археології, в тому числі й церковної, одним з найважливіших організуючих начал у вітчизняній археології другої половини ХІХ - початку ХХ ст. У другому розділі "Діяльність в Україні церковно-археологічних установ та їх внесок у музейництво" доводиться, що церковно-історичні та археологічні установи відіграли величезну роль у розвитку церковної археології в Україні, зробили вагомий внесок у розвиток музейництва, краєзнавства, сприяли збереженню памяток старовини. Досліджується їх діяльність, що включала такі основні напрямки: 1) виявлення, опис і охорона речових і писемних памяток; 2) вивчення церковного життя певного регіону; 3) пропаганда історико-археологічних знань, чому сприяло й створення церковних давньосховищ та музеїв; 4) видавництво наукових доробок цих установ.