Розвиток транзитного потенціалу України: проблеми економічної безпеки - Автореферат

Маючи вигідне географічне розташування, розвинену транспортну мережу та спеціалізовану інфраструктуру (залізниці, автомагістралі, порти - морські, річкові, авіаційні, підприємства з переробки транзитних вантажів, нафто-, газо-і продуктопроводі, ліній електропередач), Україна здатна ефективно вирішувати проблему транспортування транзитних вантажів, перевозити пасажирів на схід до країн Закавказзя, Центральної Азії та Росії і на захід до країн Центральної, Південної та Західної Європи, передавати електричну енергію. Зважаючи на винятково сприятливе географічне положення та розгалужену транспортну систему нашої держави, Кабінет Міністрів України постановою від 20 березня 1998 року № 346 затвердив Програму створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні до 2010 року, а Верховна Рада України 7 лютого 2000 року прийняла Закон “Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках”. Дисертантом зроблено огляд теорії та досвіду формування і використання транзитного потенціалу України у процесі розбудови мережі міжнародних транспортних коридорів на території країни, виявлені завдання й особливості створення єдиної трансєвропейської транспортної системи, вивчено вплив глобальної конкуренції на розвиток ринку транспортних послуг, включаючи транзитні. Якщо раніше транспорт лише сприяв діяльності галузей виробничої сфери, виконуючи обслуговуючу роль, то нині транспорт став важливою і необхідною умовою їхнього зростання і розвитку. Ця політика швидко отримала визнання і була організаційно оформлена в документах транспортних органів країн і організацій ЄС, втілившись спочатку у систему трансєвропейських транспортних осей (декларація Комітету міністрів транспорту, Париж, 1983 р.), потім інтермодальних транспортних мостів (перша Загальноєвропейська конференція з транспорту, Прага, 1991 р.) і остаточно, у систему міжнародних транспортних коридорів (друга Загальноєвропейська конференція по транспорту, Греція, Крит, 1994 р.).Вона має потенційні можливості щодо організації відповідно до вимог європейських стандартів транспортування своєю територією усіма видами наявного транспорту транзитних вантажів, включаючи енергетичні ресурси і потоки, що може сприяти наповненню державного бюджету за рахунок наданих транзитних послуг. Транзитний потенціал є змінним і залежить від динаміки кількісних та якісних характеристик потужностей обєктів та засобів перевезення; національних умов та правил функціонування транспортної галузі та транзиту; тенденцій розвитку світової торгівлі та обсягів континентальних та міжконтинентальних транзитних товаропотоків; транзитної політики сусідніх країн-транзитерів. Основними проблемами, які стримують забезпечення зростаючого за обсягами та якістю попиту на транспортні послуги, є надмірна зношеність та недостатнє оновлення основних фондів усіх видів транспорту і дорожнього господарства, невідповідність їх технічного рівня перспективним вимогам; низький рівень міжгалузевої координації у розвитку транспортної інфраструктури; повільне вдосконалення транспортних технологій та недостатній звязок з виробничими, торговельними, складськими і митними технологіями; низький рівень інформатизації транспортного процесу та інформаційної взаємодії транспорту з іншими галузями економіки; неадекватно низький рівень інвестиційно-інноваційної активності у транспортно-транзитній галузі та відставання у реалізації державних і галузевих програм розвитку окремих видів транспорту, транспортного машинобудування, розбудови Державного кордону.