Розвиток транзитного потенціалу України: проблеми економічної безпеки - Автореферат

РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Робота виконана в Національному інституті проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, Прейгер Давид Каспарович, Національний інститут проблем міжнародної безпеки, завідувач відділу проблем розвитку транспортних комунікацій доктор економічних наук, професор, Ревенко Валерій Лукянович, провідний науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій та систем НАНУ та МОН України доктор економічних наук, доцент, Котлубай Олексій Михайлович, провідний науковий співробітник Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України Захист відбудеться „31 „січня 2007 року о 14-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.723.01 у Національному інституті проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України за адресою: вул.Зважаючи на винятково сприятливе географічне положення та розгалужену транспортну систему нашої держави, Кабінет Міністрів України постановою від 20 березня 1998 року № 346 затвердив Програму створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні до 2010 року, а Верховна Рада України 7 лютого 2000 року прийняла Закон “Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках”. Разом з тим, проведений в дисертації аналіз засвідчив, що держава не в повній мірі реалізує свій транзитний потенціал, відчуває зростаючу конкуренцію з боку сусідніх країн, що є свідченням наявності загрози її економічній безпеці. В роботах цих дослідників розкривається понятійний апарат категорії „економічна безпека”; її складові; показники, критерії та порогові значення параметрів, методи їх визначення і розрахунків; запропоновані стратегічні напрями та концептуальні заходи щодо підвищення рівня економічної безпеки країни. Не знайшли вони детального висвітлення й у Законі України „Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 року № 964-ІУ, в Концепції розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий період до 2020 року та у Концепції Державної програми реформування залізничного транспорту України (проекти Мінтрансзвязку України). Інформаційну базу дослідження становлять дані статистичних збірок та річної статистичної звітності Держкомстату України, оперативних даних Міністерства транспорту та звязку України, а також законодавчо-правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Мінекономіки України, документи Комітету міністрів транспорту країн Європейського Союзу, матеріали Загальноєвропейських конференцій з питань транспорту, міжнародної Робочої групи G-24 Європейської Комісії з проблем розвитку транспортних коридорів, праці науково-дослідних установ України з досліджуваних проблем, монографічні та інші роботи українських та зарубіжних вчених з питань транспорту і транспортних перевезень і послуг, міжнародних транспортних коридорів.У дисертації на базі проведених досліджень опрацьовано теоретико-методологічні основи розвитку транзитного потенціалу країни в контексті забезпечення економічної безпеки держави, які знайшли застосування в практиці формування тарифної політики, обґрунтуванні напрямків розбудови міжнародних транспортних коридорів на теренах України, управління експедиторською діяльністю та визначення перспективних обсягів транзитних перевезень вантажів транспортною системою України. У першому розділі „Теоретичні основи формування транзитного потенціалу” дисертантом зроблено огляд теорії та досвіду формування і використання транзитного потенціалу України у процесі розбудови мережі міжнародних транспортних коридорів на території країни, виявлені завдання й особливості створення єдиної трансєвропейської транспортної системи, вивчено вплив глобальної конкуренції на розвиток ринку транспортних послуг, включаючи транзитні. Якщо раніше транспорт лише сприяв діяльності галузей виробничої сфери, виконуючи обслуговуючу роль, то нині транспорт став важливою і необхідною умовою їхнього зростання і розвитку. Ця політика швидко отримала визнання і була організаційно оформлена в документах транспортних органів країн і організацій ЄС, втілившись спочатку у систему трансєвропейських транспортних осей (декларація Комітету міністрів транспорту, Париж, 1983 р.), потім інтермодальних транспортних мостів (перша Загальноєвропейська конференція з транспорту, Прага, 1991 р.) і остаточно, у систему міжнародних транспортних коридорів (друга Загальноєвропейська конференція по транспорту, Греція, Крит, 1994 р.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ