Послідовність пренатальних перетворень і становлення топографії бічних стінок носа людини, варіанти будови. Топографія кровоносних судин та нервів. Критичні періоди, варіанти будови, передумови можливого виникнення природжених вад бічних стінок носа.
Аннотация к работе
Міністерство охорони здоровя України Розвиток та становлення топографії бічних стінок носа в ранньому періоді онтогенезу людиниНауковий керівник - доктор медичних наук, професор Макар Богдан Григорович, Буковинський державний медичний університет МОЗ України (м. Офіційні опоненти: заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Федонюк Ярослав Іванович, Державний вищий навчальний заклад „Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. доктор медичних наук, професор Проніна Олена Миколаївна, Вищий державний навчальний заклад України „Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України (м. Захист відбудеться 26 червня 2008 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.601.01 у Державному вищому навчальному закладі „Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державного вищого навчального закладу „Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Вивчення розвитку і становлення топографоанатомічних взаємовідношень органів у різні вікові періоди є одним із провідних у підході до організму людини, актуальним завданням морфологів, про що наголошувалося на IV Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (Сімферополь, 2006); VIII конгресі Міжнародної асоціації морфологів (Орел, 2006). Запровадження в лабораторіях світу штучного запліднення та пересадки органів, скринінгу ембріонального матеріалу (Маркін Л.Б., Бех С.В., 1997; Zoltan P.P., 1997), ультразвукового обстеження плода (Мота О.М. та ін., 2006), а також новітні методи дослідження і лікування дають можливість проводити діагностику відхилень від нормального розвитку, яка в теперішній час набула широкого застосування (Масна З.З. та ін., 2003; Анютин Р.Г., Нерсесян М.В., 2005; Бойко Н.В. та ін., 2005), а також здійснювати хірургічну корекцію деяких дефектів людини внутрішньоутробно (Айламазян Э.К., 1998; Beaudoin S. et al., 1998). Наукові розробки в більшості випадків виконувалися ізольовано, без урахування взаємовідношень бічних стінок носової порожнини із суміжними утвореннями. Визначити послідовність внутрішньоутробних перетворень і становлення топографії бічних стінок носа людини та їх структурних компонентів з наступним визначенням варіантів будови, критичних періодів, передумов та часу можливого виникнення їх природжених вад. Визначити критичні періоди, варіанти будови, морфологічні передумови та час можливого виникнення природжених вад бічних стінок носа.У передплодів 17,0-18,0 мм ТКД, внаслідок випинання епітелію в прилеглу мезенхіму, на даних стінках зявляються невеликі заглибини, що слід вважати початком утворення нижніх носових раковин і, відповідно, нижніх та середніх носових ходів. На даній стадії розвитку, на 330-380 мкм латеральніше від епітелію бічних стінок носа, частина клітин мезенхіми утворює скупчення дугоподібної форми, що є початковою стадією розвитку твердого остова бічних стінок носа. На даній стадії розвитку піднебінні відростки верхніх щелеп зєднуються між собою, внаслідок чого утворюються вторинні (кінцеві) носова і ротова порожнини. Клино-піднебінні артерії в задніх відділах бічних стінок носа віддають 3-4 задні бічні носові гілки діаметром 24-28 мкм, які прямують допереду і вступають у товщу носових раковин, а також одну більшу гілку діаметром 32-36 мкм - задню артерію носової перегородки. Нюхові нерви представлені численними тонкими волокнами діаметром 8-12 мкм, які в ділянці верхньої стінки носа обєднуються в товстіші стовбурці діаметром 20-24 мкм, що закінчуються в нюхових цибулинах.У дисертаційній роботі дано теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної задачі, що полягає у визначенні закладки і становлення топографії бічних стінок носа у взаємозвязку із суміжними структурами в ранньому періоді онтогенезу людини, зясуванні прогресивних та регресивних їх змін, уповільненого та прискореного росту. Зачаток носової ділянки зявляється в зародків 5,0-5,5 мм тімяно-куприкової довжини у вигляді парних потовщень епітелію з боків від лобового горба над ротовою щілиною. На початку передплодового періоду онтогенезу внаслідок випинання епітелію бічних стінок носа в прилеглу мезенхіму утворюються носові ходи та носові раковини. Закладка суміжних структур: верхньощелепних пазух відбувається в передплодів 32,0-44,0 мм, клиноподібної - у передплодів 46,0-56,0 мм, решітчастих комірок та лобових пазух - у плодів 150,0-180,0 мм тімяно-куприкової довжини. Найбільша їх концентрація спостерігається в середній частині нижньої і середньої носових раковин, нижнього і середнього носових ходів та в місці природних отворів пазух, які межують із носовою порожниною.