Стандартизація та маркування органічної продукції в США, Канаді. Структура роздрібного продажу органічної продукції в Канаді по продуктових групах та каналах реалізації в 2008 році. Питання "чистоти" продукції в Росії. Ціни на товари в інтернет-магазині.
Аннотация к работе
Виробництво екологічно чистої продукції є практичною реалізацією концепції сталого розвитку аграрного виробництва, що передбачає поєднання економічного зростання, соціального розвитку й захисту довкілля як взаємозалежних і взаємодоповнювальних елементів стратегічного розвитку держави.У цих США та Канаді істотний вплив на розвиток ринку органічної продукції має розвинена система стандартизації та сертифікації такої продукції, діюча на федеральному рівні. У США після введення в дію в 2002 році єдиних національних стандартів на органічну продукцію (organic products, organic produce) були допущені 4 обовязкових для всього процесу руху товарів види маркування даної продукції в залежності від вмісту в них органічних інгредієнтів (див. табл.1)[2]. Допущений лейбл USDA organic і (або) лейбл сертифікує організації. Містить не менше 95% органічних інгредієнтів (без урахування доданої солі та води; не містить доданих сульфатів, але може містити до 5% інгредієнтів, вироблених не по органічним технологіям). Made with organic ingredients Made with organic___1, X-percent organic, X-percent organic ingredients Продукт виготовлений з використанням органічних інгредієнтів.У цей період питома вага органічної продукції на продовольчому ринку збільшилася з 1,2 до 3,7%. У порівнянні з обсягом внутрішнього споживання обсяг експорту органічної продукції з США незначний і, за орієнтовними оцінками, становить не більше 3% від її загального розподілу (експорт внутрішнє споживання). Сприяння експорту органічної продукції полягає також у розвитку двосторонніх домовленостей про торгівлю органічною продукцією. У США (виключаючи безпосередній продаж органічної продукції споживачам) для органічних фермерських господарств, переробників, виробників, пакувальників велике значення мають різноманітні фірми-посередники, які в процесі товарообігу укладають угоди у вигляді письмових та усних контрактів або анонімних угод. На внутрішньому ринку США оцінки рівня імпорту органічної продукції проводились менше десяти років тому, і питома його вага відносно загального обсягу внутрішнього споживання органічної продукції становила від 10 до 15%[8].За орієнтовними оптимістичними оцінками, обсяг реалізації органічної продовольчої продукції на внутрішньому ринку Канади в 2008 році склав 2,4 млрд. доларів США. Так, наприклад, питома вага органічної продовольчої продукції в загальному обсязі реалізації продовольчої продукції становить 3,2% обсягу реалізації всієї продовольчої продукції в країні. Регулярно купують органічну продукцію 57% жителів Канади. Цінові надбавки на органічну продукцію варіюються залежно від каналу реалізації та виду продукції. З 1999 року в країні діяли стандарти на органічну продукцію, але вони були добровільними.У Росії виробництво екологічно чистих продуктів законодавчо не регламентовано. Але проекти носили пробний характер і не сформували єдиного уявлення про те, як має розвиватися сільське господарство орієнтоване на виробництво екологічно чистої продукції. Це пояснюється рядом причин: по-перше, самі сільгоспвиробники були не готові до виробництва даної продукції, по-друге, собівартість екологічно чистої продукції вища, і третій момент, населення не володіло достатньою інформацією про дану продукції. Найчастіше ці господарства не мають жодного відношення до виробництва екологічно чистих продуктів, зокрема, повною мірою застосовують агрохімікати, що вже є однією з перших ознак, їх невідповідності «чистоті». Іншу частину екологічно чистої продукції виробляють великі господарства, наприклад, господарство «Спартак» Московської області, створене в рамках корпорації «Органік».Аналізуючи досвід інших країн, які знаходяться на різних етапах формування ринку екологічно чистої продукції, можна зробити менше власних помилок. Зокрема, розвиток виробництва та реалізації екологічно чистої продукції у Росії стримується насамперед відсутністю дієвого законодавства у сфері стандартизації, сертифікації. Дана проблема наявна і у нас, тому необхідно прискорити розробку і прийняття закону про сільське господарство, орієнтоване на виробництво екологічно чистої продукції; у якому, зокрема, було б чітко викладено понятійний апарат, регламентовані питання стандартизації та сертифікації (з врахуванням можливих перспектив щодо імпорту) на всіх етапах обігу даної продукції й прописана фінансова підтримка виробників у здійсненні перших кроків. За основу у питанні розробки градаційної системи стандартів й маркування можна взяти напрацювання США та Канади, адже кожен має право обирати. Великі магазини та супермаркети, що реалізують, крім традиційної, й екологічно чисту продукцію необхідно зобовязати встановити портативну лабораторію, де за допомогою експрес-тесту кожний бажаючий міг перевірити відповідність «чистоти» зазначеної на упаковці дійсності.
Вывод
Аналізуючи досвід інших країн, які знаходяться на різних етапах формування ринку екологічно чистої продукції, можна зробити менше власних помилок. Зокрема, розвиток виробництва та реалізації екологічно чистої продукції у Росії стримується насамперед відсутністю дієвого законодавства у сфері стандартизації, сертифікації.
Дана проблема наявна і у нас, тому необхідно прискорити розробку і прийняття закону про сільське господарство, орієнтоване на виробництво екологічно чистої продукції; у якому, зокрема, було б чітко викладено понятійний апарат, регламентовані питання стандартизації та сертифікації (з врахуванням можливих перспектив щодо імпорту) на всіх етапах обігу даної продукції й прописана фінансова підтримка виробників у здійсненні перших кроків. За основу у питанні розробки градаційної системи стандартів й маркування можна взяти напрацювання США та Канади, адже кожен має право обирати.
Повинна бути розроблена, прийнята та реалізована відомча цільова програма розвитку сільського господарства, орієнтованого на виробництво екологічно чистої продукції. Її основні положення повинні бути включені до Державної програми розвитку сільського господарства.
На законодавчому рівні необхідно обовязково розглянути питання регламентування найменування продукції, особливо, з префіксами біо- та еко, щоб уникнути ситуації характерної більшою мірою для Росії, проте окремі випадки наявні й у нас. Можливо при продукції нової марки необхідно буде пройти експертизу «правдивості» як вмісту продукту, так і зазначеної на упаковці, особливо на фасаді, інформації для споживача. Дану процедуру товар повинен проходити з певною періодичністю. У випадку порушень необхідно накладати штрафи подібні у практиці США.
Великі магазини та супермаркети, що реалізують, крім традиційної, й екологічно чисту продукцію необхідно зобовязати встановити портативну лабораторію, де за допомогою експрес-тесту кожний бажаючий міг перевірити відповідність «чистоти» зазначеної на упаковці дійсності.
Відповідно через ЗМІ та Інтернет потрібно здійснювати просвіту населення у питанні «чистоти» продукції. Ошукані громадяни можуть звертатись за допомогою мережі Інтернет до перевіряючих органів.
Використання для реалізації екологічно чистої продукції інтернет-магазинів є гарною ініціативою, проте користувач повинен пересвідчитись, можна не в особистому порядку, а за допомогою Інтернет ресурсу у наявності підприємства відповідної ліцензії та проходженні товару процедур перевірки. Це буде можливо у випадку відкритості баз даних перевіряючих служб. Що й буде стимулом не тільки для виробника, продавця, а й своєрідним контролем для чиновника.
На мою думку, політику брендів у наших реаліях використовувати не ефективно, а ось, розвивати торговельну мережу за допомогою державних дотацій чи гнучкої податкової політики, а краще за рахунок запровадження податкових канікул для виробників та реалізаторів доцільно, адже конкуренція сприятиме вдосконаленню, яке піде на користь споживачу та матиме вираження у якості та ціні.
Список литературы
1. 1.Магомедов А.Н., Таран В., Соколова Ж., Гасанова Х.Н. Государственная поддержка агропродовольственного маркетинга в США// АПК: Экономика, управление. -2011.- №1.- с. 76-82.
2. Магомедов А.Н., Таран В.В., Соколова Ж.Е., Гасанова Х.Н. Развитие рынка продовольственных продуктов местного происхождения в зарубежных странах // Инвестиции. - 2011.- №4.- с. 16-21.
3. 3.Монастырский О.А. Глобализация сельскохозяйственого производства и продовольственная безопасность России// АПК: Экономика, управление.-2005.- №3.- с. 11-15.
4. 4.Сайт «Вкусный магазин». Продовольственная безопасность России. - Режим доступу: 5. 5.Сайт исследовательского института биологического сельского хозяйства. Forschungsinstitut fur biologischen Landbau. - FIBL.- Режим доступу: 6. 6.Сайт фермера Кошелева.- Режим доступу: .
7. 7.Сайт хозяйства «Горчичная поляна». - Режим доступу: 8. 8.Соколова Ж.Е. Структурные пропорции в сфере реализации продукции органического сельского хозяйства в странах Северной Америки// АПК: Экономика, управление, 2011.- №8.- с. 28-33.
9. 9.Харитонов С.А. Органическое сельское хозяйство и производство экологически чистых продуктов в России // АПК: Экономика, управление. -2011.- №8.- с. 28-33