Основи методики виховання і вдосконалення спеціальної витривалості в циклічних видах спорту. Аналіз методик провідних фахівців з розвитку спеціальної витривалості в циклічних видах спорту. Забезпечення безпеки навчально-тренувальних занять в біатлоні.
Аннотация к работе
Стрімке зростання результатів у біатлоні постійно змінює багато положень методики тренування. Практика висуває нові варіанти побудови тренувального процесу , вимагає їх вивчення. У цілому тренувальний процес розвивається при збільшенні обсягу та інтенсивності підготовки, а також підвищення частки спеціальних вправ. До останнього часу в теорії та методиці тренування біатлоністів вважалося, що розвиток спеціальної витривалості здійснюється в достатній мірі при пересуванні на лижах і при виконанні спеціальних підготовчих вправ. У звязку з актуальністю поставленої проблеми мною був організований і проведений педагогічний експеримент, метою якого стало експериментальне обгрунтування ефективності застосування розробленої методики з підвищення швидкісно-силової витривалості у біатлоністів високої кваліфікації в підготовчому періоді.Стратегічним напрямком виховання специфічної витривалості спортсменів, які спеціалізувалися в циклічних видах з тривалістю змагальної вправи від 1,5 хвилин до декількох годин, є побудова спеціального фундаменту підготовленості. І хоча на етапі головних змагань окремі показники, що визначають спеціальний фундамент, декілька знижуються, сумарна сукупність всіх функціональних і рухових проявів повинна залишатися найвищою для конкретного спортсмена. Аналіз тренувальних програм видатних спортсменів показує , що для створення необхідного рівня спеціального фундаменту, адекватного планованим результатам , потрібні багато років, а в макроциклі - кілька місяців, а для його реалізації в спортивні результати в річному циклі - тільки тижнів, що і визначає співвідношення приватних обсягів тренувальних навантажень. Багатьох видатних спортсменів сучасності в різних циклічних видах спорту, повязаних з переважним проявом витривалості, обєднують загальні особливості - різнобічна підготовленість, що дозволяє з успіхом виступати на дистанціях різної тривалості, що відносяться до різних зон відносної інтенсивності, що вимагає різного вкладу енергетичних ресурсів організму (Е. Створення спеціального фундаменту підготовленості забезпечує високий рівень працездатності і спортивних результатів протягом значної частини річного циклу (до 6-9 місяців), і, за умови хорошої емоційної стійкості, а, головне, відповідної мотивації, дозволяє за рахунок нетривалої підвідної інтенсивного тренування та серії змагань на різних дистанціях вивести спортсмена на видатні досягнення як на основний, так і на суміжних дистанціях.Витривалість - це здатність протистояти фізичному стомленню в процесі мязової діяльності. Під витривалістю розуміють здатність до тривалого виконання роботи без помітного зниження працездатності.[11] В окремих видах спорту витривалість вимірюють різними показниками, що відповідають специфіці рухових дій: - Обсягом виконаного завдання: пройденою відстанню (м , км) , виконаною роботою (Дж , кг / м) , імпульсом сили (ньютон / с); Спеціальна витривалість класифікується: за ознаками рухової дії, за допомогою якого вирішується рухове завдання (наприклад, стрибкова витривалість); за ознаками рухової діяльності, в умовах якої вирішується рухове завдання (наприклад, ігрова витривалість); за ознаками взаємодії з іншими фізичними якостями (здібностями), необхідними для успішного розвязання рухової задачі (наприклад, силова витривалість, швидкісна витривалість, координаційна витривалість, і т.д.). У тих випадках, коли хочуть виховати витривалість до силової роботи в статичному режимі роботи мязів, використовують метод статичних зусиль.Зазвичай економічність повязують з енергозабезпеченням організму під час роботи, а так як енергоресурси в організмі практично завжди обмежені або за рахунок їх невеликого обсягу, або за рахунок факторів, що ускладнюють їх витрати, то організм спортсмена прагне виконати роботу за рахунок мінімуму енерговитрат. Проте в межах перехідної зони , межами якої є аеробний і анаеробний пороги, зберігається баланс між утворенням молочної кислоти та її усуненням в тканинах і органах, що є основною біологічною передумовою для підвищення тренувальної швидкості або потужності, відповідної анаеробного порогу в процесі розвитку витривалості. Це повязано з виконанням величезних обсягів тренувального навантаження протягом 5-6 годин на день, 30-40 годин на тиждень, проведенням високих по інтенсивності тренувальних занять, що викликають значні зміни гомеостазу і накопиченням продуктів обміну речовин, виконанням вправ , повязаних з великим ризиком для здоровя, проведенням занять і напружених змагань за несприятливих умов погоди, а також в інших регіонах, що мають контрастні кліматично умови (висоту над рівнем моря, температуру, вологість повітря, інший часовий пояс). У результаті тренування на витривалість підвищується функціональна стійкість і переносимість дії стомлення, високих рівнів тепла і вологості, гіпоксії, середнього ступеня прискорень, підвищується резистентність до ряду специфічних захворювань (анемії , гіпертонії ) і збільшується стабільність техніко-тактичних дій. Тренери і спортсмени використов
План
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1 . Особливості тренувального процесу біатлоністів
1.1 Основи методики виховання і вдосконалення спеціальної витривалості в циклічних видах спорту
1.2 Функціональна і біомеханічна економізація витривалості
1.3 Аналіз методик провідних фахівців з розвитку спеціальної витривалості в циклічних видах спорту
1.4 Розвиток спеціальної витривалості біатлоністів високої кваліфікації в підготовчий період
Розділ 2. Забезпечення безпеки навчально-тренувальних занять в біатлоні
Розділ 3. Організація та методика дослідження
3.1 Методи дослідження
3.2 Організація дослідження
3.3 Розробка експериментальної методики розвитку спеціальної витривалості біатлоністів