Сутність, зміст та розвиток соціальної суб’єктності індивідів в умовах демократизації суспільства. Аналіз актуалізації за інформаційної доби принципу субсидіарності соціально-педагогічної діяльності. Дослідження відчуття власної гідності людини.
Аннотация к работе
РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ СУБЄКТНОСТІ ТА ПРИНЦИП СУБСИДІАРНОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІСоціальна педагогіка в умовах демократизації соціального виховання в посттоталітарній України, що набуває ознак інформаційного суспільства, має сприяти розвитку соціальної субєктності всіх індивідів (людина, група, соціум) суспільства. Вивчення субєктності людини, групи, соціуму актуалізується, як правило, в періоди демократизації суспільного буття. У психології [2] субєктом є будь-який індивід (людина, група, соціум), який цілеспрямовано діє з метою задоволення власних потреб. Гармонізувати індивідуальність аби вона не перетворилася на примитивний егоїзм, споживацтво можливо через цілеспрямовану актуалізацію соціальних потреб індивіда (людини, групи, соціуму), вдосконалення його соціальності, усвідомлене спрямування ним власної активності на зовнішнє - соціальне середовище, отже, через соціальну субєктність. Тому пропонуємо обєкт соціально-педагогічної діяльності називати не клієнтами, а соціальними субєктами, оскільки саме на підвищення соціальної субєктності людини, різноманітних груп, соціуму спрямована наша професійна діяльність.За інформаційної доби принцип субсидіарності соціально-педагогічної діяльності набуває актуальності, оскільки виникає потреба у становленні нових рівнів соціальної субєктності - регіонального та глобального, через залучення наднаціональних та надрегіональних структур до соціального виховання, технології якого у філогенезі відсутні.