Аналіз сучасного стану вітчизняної соціальної педагогіки та огляд її зв’язків з окремими науковими галузями. Поняття культурологічних підходів до педагогіки в соціокультурному контексті. Історичний огляд умов виникнення такого підходу до виховання.
Аннотация к работе
ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наукВиокремлення соціальної галузі педагогічних наук в попередньому - індустріальному - суспільстві свідчить про необхідність дослідження та зміцнення соціальної консолідації саме виховними засобами в умовах демократизації соціуму, підсилення індивідуальних аспектів у ньому. Однак визнання за радянських часів соціальної педагогіки “буржуазною” наукою призвело до того, що складові цієї системи в нашій країні лише оформлюються, причому водночас наука, освіта, практика і менеджмент. Однак, незважаючи на те, що сучасні культурологи і педагоги взаємодоповнюють зусилля один одного у дослідженні культурологічних основ педагогіки, зокрема соціальної її галузі, культурологічна парадигма соціальної педагогіки не виділяється. Отже, виникла низка протиріч: 1) соціальна педагогіка як галузь педагогіки, що належить до комплексу наук про людину і суспільство, має відповідати потребам культури інформаційної доби людства, щоб сприяти соціальному розвитку людини і соціуму, однак досліджень, які визначали би відповідні перспективи соціальної галузі педагогіки, бракує; Мета дослідження - визначити теоретико-методологічні основи соціальної педагогіки через аналіз її розвитку в соціокультурному контексті і на цих засадах обґрунтувати перспективи вдосконалення соціальної галузі педагогіки в інформаційному суспільстві, зокрема в сучасній Україні.У першому розділі “Теоретичні основи дослідження соціальної педагогіки в соціокультурному контексті” проаналізовано сучасний рівень теоретико-методологічного дослідження вітчизняної соціальної педагогіки, визначено між предметні звязки соціальної педагогіки та педагогіки, соціології (зокрема педагогічної соціології, соціології виховання, соціальної роботи), культурології, розроблено модель культурологічного підходу для дослідження теоретико-методологічних основ розвитку соціальної педагогіки в соціокультурному контексті. 2) соціальне виховання, соціалізацію, соціально-педагогічну діяльність, що має на увазі перш за все формування соціальних якостей людини (дитини), зокрема і людини в скруті, через активізацію педагогічного потенціалу різних сфер суспільства; “Соціалізація” - як засвоєння, відтворення і розвиток соціальним субєктом культури соціуму в процесі стихійного та цілеспрямованого залучення до системи нових суспільних звязків і залежностей, що сприяє розвитку форм його соціальності: - “соціальне виховання” трактується як процес цілеспрямованого створення умов для розвитку соціальності соціальних субєктів у всіх сферах соціуму; Необхідність дослідження звязків соціальної педагогіки і культурології пояснюється тим, що зясування соціокультурної сутності соціального виховання уможливить визначення предметно-сутнісних основ соціальної педагогіки, а формування її культурологічних методологічних підвалин та застосування культурологічного підходу до аналізу її розвитку у філогенезі дасть змогу визначити перспективи розвитку соціальної педагогіки в інформаційну добу, ґрунтуючись на потребах вдосконалення культури людини, групи, суспільства, людства. 2 Інтегративно-цілісності Історичний Соціологічний Аналіз зовнішньо-внутрішніх звязків між природою і соціумом, соціумом і культурою, культурою і соціальним вихованням, соціальною педагогікою, які дозволяють розглядати соціальну педагогіку як цілісне історичне і культурне явище Вивчення генезису соціального виховання, соціальної педагогіки на фоні всесвітнього історичного процесу та роль соціального виховання, соціальної педагогіки в історії різних соціумів Дослідження соціального виховання, соціальної педагогіки з точки зору розвитку соціуму людства, відповідно до різноманітних соціальних угрупованьІндустріалізація європейської культури призвела до руйнації традиційної системи соціального виховання, зокрема до послаблення ролі сімї, стану, релігії у формуванні соціальності людини. висувається ідея особистісного розвитку людини не лише для соціуму, але й для себе; застерігається людство від плекання національного егоїзму, від деструктивного впливу соціуму на людину, групу, інший соціум через соціальне виховання. Отже, до середини XIX ст., широкі кола громадськості провідних європейських країн уже усвідомлювали силу соціального виховання у зміцненні доцентрових спрямувань суспільства, потребу формування не лише індивідуальних, але й соціальних якостей людини заради благополуччя її, країни та людства, і розуміли, що досягти цього можна лише спільно, обєднавши виховний потенціал усього соціуму. На ґрунті узагальнення інноваційних досягнень суспільних наук (філософії, соціології, психології тощо), практичного досвіду соціального виховання виникла соціальна педагогіка з метою дослідження проблеми інтеграції виховних сил суспільства задля підвищення культурного рівня народу (П.