Перехід національного господарства України на модель сталого розвитку, його залежність від розширеного відтворення ресурсної бази соціально-економічного зросту на інституціональній і технологічній основі. Напрями реформ у сфері економічного розвитку.
Аннотация к работе
Дніпропетровський національний університет імені Олеся ГончараПерехід національного господарства України на модель сталого розвитку значною мірою залежить від наявного потенціалу розширеного відтворення ресурсної бази соціально-економічного зросту на новій інституціональній і технологічній основі. Досвід передових країн та наслідки структурної і системної перебудови більшості з сегментів українського національного господарства свідчать про те, що реальні відчутні зрушення в напрямі формування передумов сталого розвитку як держави в цілому, так і окремих регіонів можливі тільки за умови нарощення не лише виробничого, а й природно-ресурсного, демографічного, науково-технічного, рекреаційного, інформаційного та соціально-культурного потенціалу, чим і обумовлена актуальність даної теми. Соціально-економічний потенціал будь-якої економічної системи (країни) є сукупністю наявних ресурсів (природних, фізичних - капіталу, людських), які у рамках накопиченого рівня знань і технологічності системи, залежної і від діючих соціальних інститутів, дозволяють забезпечувати деякий рівень її розвитку в поточному і майбутньому режимах. Звичайно, усі елементи соціально-економічного потенціалу змінюються з часом, і криза економічної системи, що виражається в зниженні виробленого продукту і доходу на душу населення, скорочує можливість використання соціально-економічного потенціалу країни, не кажучи вже про його нарощування. Це дає основу виділити по суті два види соціально-економічного потенціалу системи - поточний, що дозволяє системі розвиватися в найближчому майбутньому, і перспективний, який слід використати при реалізації довгострокових орієнтирів розвитку.