Аналіз семантики й функціонування кольоро- і світлопозначень в корпусі різножанрових текстів вибраного історичного сегмента. Особливості розвитку структури лексем в німецькій мові, їх зміни в частиномовній приналежності, застосування суфіксів, префіксів.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРозвиток системи кольоро-і світлопозначень у німецькій мові XVI-XIX століть. У дисертації відтворено цілісну систему кольоро-і світлопозначень, репрезентованих прикметниками, іменниками й дієсловами, в німецькій мові XVI-XIX століть. Досліджено розвиток системи КН і світлопозначень упродовж чотирьох століть. Простежено шляхи становлення й розбудови, напрямок змін щодо творення, сполучуваності, частиномовної належності кольоро-і світлопозначень німецької мови на матеріалі різножанрових текстів. Установлено, що система КН і світлопозначень зазнала розширення завдяки афіксації, словоскладанню (метафоризації), запозиченням, залученню нових ЛСВ.Сучасна наука накопичила величезний досвід щодо вивчення кольороназв (далі - КН) і світлопозначень у різних напрямках: природознавчому (Г. І. Дослідники зосереджують увагу, як правило, на вивченні аналізованих лексем в одному жанрі, одному творі (або творах одного автора), обмеженому часовому відрізку, проте розвиток цілісної системи КН і світлопозначень у німецькій мові XVI-XIX століть не потрапляв у поле зору лінгвістів. З одного боку, через креативне мислення поетів, з іншого - внаслідок появи нових фарбників і технічного прогресу досліджувана система зазнала розширення, тому аналізований період постає вагомим із погляду дослідження системи кольоро-і світлопозначень сучасної німецької мови. Мета дисертації полягає у встановленні особливостей розвитку системи кольоро-і світлопозначень у німецькій мові XVI-XIX століть. Для досягнення поставленої мети й розвязання конкретних завдань було використано низку методів і прийомів лінгвістичного аналізу: описовий метод - для систематизації, класифікації й інтерпретації структурних, семантичних і функційних властивостей лексичних одиниць на позначення кольору і світла; елементи компонентного аналізу - для встановлення семантичного обсягу й семантичних ознак кольоро-і світлопозначень; аналізу словникових дефініцій - для виявлення специфіки КН і світлопозначень; дистрибутивного аналізу - для вивчення досліджуваних одиниць із погляду їхньої сполучуваності в текстах; кількісного аналізу - для визначення продуктивності лексем на позначення кольору і світла в німецькій мові XVI-XIX століть й ілюстрації основних положень і висновків.У першому розділі “Історичні та теоретичні засади дослідження позначень кольору та світла” розглянуто напрямки дослідження кольоро-і світлопозначень у лінгвістиці, охарактеризовано корпус аналізованих текстів, визначено наявні лакуни у вивченні кольоро-і світлопозначень німецької мови. Ранговий розподіл основних КН дозволив виявити зміни в активності окремих назв кольору упродовж чотирьох століть. У давні часи не всі КН чітко визначали колір: одна й та сама лексема могла передавати різні кольори (Норманская, 2007). У другому розділі “Система кольоро-і світлопозначень у німецькій мові XVI століття” розглянуто назви кольору і світла, представлені 98 лексемами (1260 СВ) - прикметниками, іменниками й дієсловами. Питома вага інших назв кольору виявилася такою: wei? (ранг 2), blau (ранг 3), grun (ранг 4), schwarz (ранг 5), braun (ранг 6), grau (ранг 7), gelb (ранг 8).Унаслідок аналізу кольоро-і світлопозначень, репрезентованих прикметниками, іменниками й дієсловами у різножанрових текстах й історичних словниках, відтворено цілісну систему КН і світлопозначень і показано шляхи її розвитку й розбудови впродовж XVI-XIX століть. Одним із джерел розширення системи КН і світлопозначень постають запозичення, кількість яких зростає впродовж XVI-ХІХ століть. Динаміку розвитку світлопозначень з очевидністю засвідчили зміни, що їх зазнало упродовж XVI-ХІХ ст. співвідношення СВ основних лексем зі значенням ‘світлий’ (hell - licht) і ‘темний’ (finster - dunkel). Основу ж системи позначень кольору і світла складають прикметники, тоді як іменники і дієслова виконують допоміжну, уточнювальну, функцію. Розвиток системи кольоро-і світлопозначень спостерігається й у ЛСГ іменників: якщо у XVI ст. на позначення кольору вживаються майже винятково субстантивовані основні КН (інші способи, окрім поодиноких композитів, не зафіксовані), то для XVII ст. притаманна метафоризація як один із основних шляхів розбудови системи кольоро-і світлопозначень.