Визначення соціального захисту як механізму збереження і розвитку людського потенціалу. Проблеми створення систем суспільного страхування в країнах з перехідною економікою. Значення людського потенціалу у розвитку новітніх інформаційних технологій.
Аннотация к работе
Інститут світової економіки і міжнародних відносин Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наукНауковий консультант: академік НАН України, доктор економічних наук, професор Пахомов Юрій Миколайович, директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Офіційні опоненти: член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор Пирожков Сергій Іванович, директор Національного інституту українсько-російських відносин при Раді національної безпеки і оборони України доктор економічних наук, професор Новіков Валерій Миколайович, науковий консультант Президента України з питань соціальної політики доктор економічних наук, професор Єременко Володимир Григорович, головний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Захист відбудеться “15 “червня 1999 р. о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26.176.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук при Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 252030, м.Київ, вул.При створенні системи соціального захисту в Україні, адекватної принципам ринкової економіки, необхідно ретельно проаналізувати світовий досвід функціонування систем соціального захисту в найбільш розвинених країнах світу, де вони діють з кінця минулого століття. Гострі проблеми соціального захисту постають перед країнами, що розвиваються, де спостергається високий рівень безробіття, бідності, нерівності, а системи соціального забезпечення, що почали формуватися в період розпаду колоніальної системи, не набули достатнього розвитку. В той же час в умовах глобалізації економіки істотно зростає значення людського потенціалу, оскільки людина є основним носієм знань, технологій, інформації, досвіду, найважливішим фактором конкурентоспроможності країни. А самий соціальний захист в сучасних умовах має вже не суто національне, а глобальне значення. На розвиток сучасних систем соціального захисту великий вплив справляє процес глобалізації економіки, що призводить до трансграничного руху капіталу і робочої сили, підвищує вимоги до якості робочої сили та обєктивно спричиняє деяке послаблення механізмів соціального захисту.Показано, що трактування суті соціального захисту в різних країнах варіює від надання соціальної допомоги найбільш вразливим верствам населення (США, Канада) до всеохоплюючої системи за всіма існуючими ризиками (міжнародні організації, передусім ООН та МОП). Автор дійшов висновку, що соціальний захист можна визначити як сукупність законодавчо закріплених економічних, правових і соціальних гарантій, які надає суспільство кожному своєму члену в разі безробіття, втрати або різкого скорочення доходів, хвороби, народження дитини, виробничої травми, інвалідності, старості тощо. В роботі проаналізовано основні елементи існуючих в світі систем соціального захисту: соціальне страхування; соціальну допомогу; виплати, що фінансуються з загальних доходів держави; виплати особам, що мають сімю; ощадні фонди; утримання за рахунок працедавця; соціальні послуги. В політичному аспекті можна відмітити, що саме виникнення соціального захисту було повязане не в останню чергу з погіршенням становища широких трудящих мас на стадії монополістичного капіталізму, коли поляризація в суспільстві досягла значних масштабів та загострилися класові суперечності, розвязання яких стало можливим шляхом реалізації концепції соціального захисту. Вивчення світовоі практики дає підстави твердити, що найбільш досконалі системи соціального захисту створено країнами ОЕСР.Проведене дослідження розвитку систем соціального захисту в умовах глобалізації економіки дозволяє зробити наступні узагальнюючі висновки: 1. Соціальний захист у своєму розвитку пройшов довгий еволюційний шлях від простої системи соціального страхування за деякими ризиками в окремих країнах світу до всеохоплюючої системи, як це має місце в найбільш розвинених країнах світу. Найбільшого розвитку системи соціального захисту набули в країнах ОЕСР, де вони є результатом розвитку і вдосконалення тих перших захисних механізмів, які виникли в кінці ХІХ ст. Окрему групу країн становлять країни з перехідною економікою, де відбувається відхід від системи державного патерналізму і створення системи соціального захисту, адекватної принципам ринкової системи. В країнах ОЕСР діють розгалужені системи соціального захисту, що включають всі потенційні ризики та охоплюють практично все населення.