Загальна характеристика біоенергетичних ресурсів, їх переваги та недоліки. Енергетична ситуація та потенціал альтернативних видів палива в Україні. Політична і законодавча база в сфері біоенергетичних ресурсів, її фінансова підтримка на державному рівні.
Аннотация к работе
У нашому індустріальному суспільстві від енергії залежить все. З її допомогою можна підсмажити хліб, обігріти житло і привести в дію кондиціонери, освітити вулиці, вивести в море кораблі. Виробництво енергії, що є необхідним засобом для існування і розвитку людства, впливає на природу і оточуюче середовище людини. З одного боку в побут і виробничу діяльність людини настільки твердо увійшло тепло-і електроенергія, що людина навіть і не мислить свого існування без неї і споживає само собою зрозумілі невичерпні ресурси. Це говорить про необхідність вирішення комплексу питань, серед яких перерозподіл засобів на покриття потреб людства, практичне використання в народному господарстві досягнень, пошук і розробка нових альтернативних технологій для вироблення тепла і електроенергії.Для виробництва енергії переважно застосовують тверду біомасу, а також отримані з неї рідкі та газоподібні палива - біогаз, біодизель, біоетанол. Біомаса є відновлюваним, екологічно чистим паливом, використання якого не призводить до підсилення глобального парникового ефекту. Відповідно до закону України «Про альтернативні види палива» від 21.05.2009 року: біомаса - біологічно відновлювальна речовина органічного походження, що зазнає біологічного розкладу (відходи сільського господарства (рослинництва і тваринництва), лісового господарства та технологічно повязаних з ним галузей промисловості, а також органічна частина промислових та побутових відходів; біогаз - газ, отриманий з біомаси, що використовується як паливо. Оскільки біомаса є СО2-нейтральним паливом, то її використання не призводить до підсилення глобального парникового ефекту.У структурі споживання первинної енергії в Україні за минулі роки найбільший обсяг припадає на природний газ - 41% (39% у 2005 році), тоді як в країнах світу питома вага споживання газу становить 21%; обсяг споживання нафти в Україні становить 19%, вугілля - 19%, урану - 17%, гідроресурсів та інших відновлювальних джерел - 4%. Освоєння нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії (НВДЕ) слід розглядати як важливий фактор підвищення рівня енергетичної безпеки та зниження антропогенного впливу енергетики на довкілля. В Україні частка відновлюваних джерел енергії у власному енергопостачанні є незначною, але Енергетична стратегія до 2030 р. прогнозує, що вона зростатиме. В Україні запроваджено низку стимулів для розширення виробництва та використання відновлюваних джерел енергії, але більша їх частина ще має бути впроваджена. В Україні використовується в основному біомаса, що пропонує цікаві можливості для українського сільського та лісового господарства; інші технології відновлюваної енергії перебувають на стадії науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт (НДДКР), і їхня частка у структурі постачання енергії є незначною (табл.Міністерство було засновано згідно з Указом Президента України від 14 квітня 2000 р. Воно стало правонаступником Міністерства вугільної промисловості України, Міністерства енергетики України, Державного департаменту з питань електроенергетики України, Державного департаменту нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України і Державного департаменту з питань ядерної енергетики України. забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію основних принципів державної політики у сфері альтернативних видів палива, здійснення державного управління, регулювання та нагляд у сфері альтернативних джерел енергії. НКРЕ дістала повноваження на регулювання тарифів на теплову енергію, отриману від когенерації, ядерну енергію, відновлювану енергію та енергію з інших нетрадиційних джерел. Основними завданнями Національної комісії регулювання електроенергетики України є: - державне регулювання діяльності субєктів природних монополій в електроенергетиці та у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або відновлюваних джерел енергії;Регіональні та місцеві органи виконавчої влади можуть впливати на діяльність енергетичних компаній, встановлюючи місцеві податки та збори (наприклад, екологічні податки) та виданням відповідних ліцензій і дозволів (наприклад, дозвіл на майданчик для буріння нафти чи газу). Більшість регіональних адміністрацій мають відділ енергоефективності, який здійснює контроль за енергоспоживанням та управляє програмами енергоефективності в регіоні Міністерство аграрної політики України (Мінагропром) координує діяльність сільського господарства та визначає заходи щодо використання біомаси. У Полтавській області таким територіальним органом є ВАТ Полтаваобленерго та районні підрозділи, основними завданнями якого є: участь у вдосконаленні механізму ціноутворення в електроенергетичному комплексі та у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії. Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області є територіальним органом Міністерства охор
План
Зміст
Вступ
1. Характеристика біоенергетичних ресурсів, їх плюси і мінуси
2. Енергетична ситуація та потенціал біоенергетичних ресурсів в Україні
3. Політична і законодавча база у сфері біоенергетичних ресурсів
3.1 Політичні аспекти у сфері біоенергетичних ресурсів на державному рівні
3.2 Політичні аспекти у сфері біоенергетичних ресурсів на регіональному і місцевому рівні
3.3 Законодавчі аспекти у сфері біоенергетичних ресурсів
4. Фінансово-економічні аспекти в сфері біоенергетичних ресурсів