Розвиток психомоторики у дітей молодшого шкільного віку з порушенням мовлення - Курсовая работа

Без особливого підходу залізо іржавіє, не знаходячи застосування, стояча вода на холоді замерзає, а розум людини - чахне. У ХХІ столітті Національна доктрина освіти в Україні має забезпечити підготовку людей високої культури, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, мобільності в освоєнні і впровадженні новітніх наукових та інформаційних технологій. Використання засобів розвитку психомоторики у навчально-виховному процесі являє собою засіб, що дозволяє за рахунок організації освітнього процесу більш повно враховувати схильності й здібності учнів, створювати умови для навчання школярів відповідно їх можливостей. Значний внесок у розробку питань розвитку особи, урахування закономірностей психомоторного розвитку дитини в навчанні й вихованні внесли такі педагоги, як В.Г. Вказані вище обставини і зумовили вибір теми нашої науково-дослідної роботи: „Розвиток психомоторики у дітей молодшого шкільного віку з порушенням мовлення".Пластична, координована людина здатна усвідомлювати рух як власний морфологічний орган. Таким чином особистість піднімається на вищий культурний рівень руху, коли він сприймається та усвідомлюється із самої миті започаткування. Саме тоді рух стає органом у справжньому розумінні, коли людина настільки володіє власною психомоторикою, що кожна клітинка її тіла існує на рівні готовності до дії, а мозок, отримуючи сигнали від пропріорецепторів, відкриває шлях до саморозвитку. В ході відтворення руху через активізацію психомоторних процесів відбувається побудова свідомості дитини. Рух і підтримує ритм, просторово-часове орієнтування.Психомоторні здібності (пластичність, гнучкість, координованість, темп, ритм, швидкість, сила, спритність) являють собою механізми саморозвитку, які започатковують свою дію від енергії життя, „спраги рухів". Звернувшись до практичного використання рухів у різних видах діяльності, було встановлено, що саме таким чином можна визначити єдиний зміст психомоторного розвитку дитини, заснованого на єдності ритму тіла, музики, мовлення та рухів. Засобами різних видів діяльності розвиваються психомоторні здібності: пластичність, влучність, координованість, темп, ритм, швидкість, спритність. Так, рухові ігри та вправи сприяють розвитку здібностей оволодіння власним тілом; хореографічні вправи спрямовуються на оволодінння власною психомоторикою; образотворче мистецтво сприяє розвитку пластичності, спритності й точності рухів обох рук; словесна творчість передбачає перетворення почуттів, образів, переживань у думки; театралізована діяльність сприяє розвитку міміки, пантоміміки та семантики рухів. Механізмами самомоделювання психомоторної дії від чутливості до творчості до творчості виступають: потреба руху, переживання руху, уявлення про параметри тіла в просторі, різноманітні пози тіла, які дозволяють активізувати пропріоцептивний досвід, психічні образи, які стають алгоритмами рухових дій.Відомо, що в період адаптації до навчальної діяльності учні молодшого шкільного віку особливо болісно переживають перехід до переважно статичної пози - сидіння, яка домінує в традиційній системі шкільного навчання. Іноді батьки помічають, що домашнє завдання дитина виконує відмінно, а з роботою в класі справляється погано. Під час роботи в колективі вона випадає із загального ритму, особливо якщо індивідуальні особливості її діяльності викликані тривожністю, імпульсивністю. Пропонуються безліч систем вправ для тренування почуття ритму, що стають в пригоді при виробленні вміння підпорядковувати власний темпоритм діяльності умов уроку. Ритм - невідємна частина будь-якої діяльності, зокрема, навчання.Мовлення не існує і не може існувати поза будь-якою мовою. Мовлення тлумачиться і як мовна діяльність, оскільки за його допомогою можна, наприклад, забезпечити спілкування, розвязувати мнемонічні або розумові завдання. Як подразник слово має три форми вираження: слово почуте, слово побачене, слово вимовлене. Діяльність периферійного мовленнєвого апарату - зона впливу кори великих півкуль головного мозку, якою вона спрямовується і функцією якого вона є. Мовлення як рефлекторний за своєю природою акт здійснюється за участю другої сигнальної системи та в тісному взаємозвязку з першою сигнальною системою.Психологи стверджують, що діти 6 - 7 років переживають психологічну кризу, повязану з необхідністю адаптуватися до школи. Якщо до вступу її до школи основною діяльністю була гра, то в школі має бути навчальна діяльність, побудована на основі довільних зусиль дитини. У неї формується здатність до певних форм довільної уваги, завдяки чому дитина вже може підпорядковувати свою увагу вимогам вчителя, зосереджуватися, керувати своєю психічною діяльністю. Оволодіння дитиною умінням довільно регулювати свої рухи та дії є найбільш суттєвим показником її загального розвитку і свідчить про готовність дитини до навчання в школі. Як свідчить досвід роботи багатьох діячів - зняти стрес, адаптуватися до школи і повноцінно включитися у навчання дитині, крім інших спеціаль

План

Вступ

Розділ І. Теоретичні аспекти психомоторики

1.1 Значення рухової діяльності у житті людини

1.2 Особливості формування психомоторних здібностей у дітей молодшого шкільного віку

1.3 Психомоторні аспекти навчання та виховання дітей молодшого шкільного віку

Розділ ІІ. Взаємозвязок психомоторики та мовлення

2.1 Фізіологічні механізми мовної діяльності

2.2 Психомоторика як засіб розвитку мовлення у дітей молодшого шкільного віку

Висновок

Перелік використаних джерел