Загальна характеристика психологічних знань епохи Середньовіччя. Розвиток психологічних ідей в арабомовній науці. Теорія римського вченого Августина Аврелія. Леонардо да Вінчі – титан епохи Відродження. Зародження гуманізму під впливом Ф. Петрарки.
Аннотация к работе
Розвиток психологічних знань у феодальному суспільстві (середні віки та епоха Відродження)З цією задачею найкраще впорався Фома Аквінський (1225-1274), вчення якого пізніше було канонізоване в папській енцикліці (1879) як істинно католицька філософія Психологія) і одержало назву томізму (дещо модернізоване в наші під назвою неотомізму). Роботу душі останній представив у вигляді наступної схеми: спочатку вона вчиняє акт пізнання - їй приходить образ обєкта (відчуття або поняття); потім усвідомлює, що нею зроблено цей акт; нарешті, проробивши обидві операції, душа «повертається» до себе, пізнавши вже не образ і не акт, а саму себе як унікальну сутність. Відкидаючи томізм і відстоюючи вчення про «двоїсту істину» (за якою релігійні догми не можуть ґрунтуватися на розумі), він закликав опиратися почуттєвий досвід, при цьому необхідно було орієнтуватися на терміни, що позначають або класи предметів, або класи імен, знаків. Теорія римського вченого Августина Аврелія (354-430), який увійшов в історію науки під імям Августина Блаженного , ознаменувала перехід від античної традиції досередньовічного християнського світогляду.Вважаючи душу знаряддям, яке править тілом, він стверджував, що її основу утворюєволя , а не розум . Августин зосередився на питанні про пізнаванності субєктом власних психічних актів і станів, відмінному від сприйняття предметів за допомогою зовнішніх органів чуття, зупинивши увагу на проблемі самосвідомості.У той же час він ввів поняття про вроджену активності душі як основу розвитку душі.Саме активність, спрямовуючи та трансформуючи пізнання і поведінку людини, є основою його волі.