Розвиток педагогічної творчості вчителя у процесі професійної самореалізації - Автореферат

Національний педагогічний університет імені М.П. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукНауковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Ковальчук Володимир Юльянович, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри математики та методики викладання математики початкового навчання. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член НАПН України Кузь Володимир Григорович, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, професор кафедри дошкільної педагогіки та психології; Захист дисертації відбудеться 2 грудня 2010 року о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.01 у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, 01601 м.Педагогічна творчість як змістова основа і функціональний процес самореалізації вчителя набуває вкрай важливого значення, адже модернізаційні зміни в системі освіти можливі якраз за умови активного застосування педагогом власної професійної та особистісної креативності. Педагогічна творчість як пошуковий, інноваційний процес створення і перетворення особистості вихованця виявляється, з одного боку, в науковій діяльності педагога (спрямованій на розробку нових технологій навчання і на самовдосконалення вчителя), з іншого - в творчій педагогічній роботі (оригінальне розвязання педагогічних завдань, розробка нових педагогічних методів, прийомів, застосування педагогічного досвіду в нових умовах, удосконалення системи роботи з учнями, імпровізація в педагогічному процесі). Під час роботи з учнями вчитель передбачає педагогічні ефекти, впливає на уяву, увагу, пізнавальну діяльність учнів, а також звертається до педагогічного перевтілення, що робить його діяльність творчим процесом. У звязку з цим, на сьогодні у національній системі вищої освіти поступово вимальовується тенденція переходу від навчання у форматі “teaching” (викладання) до навчання у форматі “learning” (вивчення), при якому особу не навчають, а лише ініціюють процес її самостійного навчання. Вона не визнає абсолютної істини та абсолютного знання; втратила віру у всевладдя розуму; відмовилася від формування ідеалу наукового знання, від складання наукової методології бачення та описування реальності, від формування раціонального типу поведінки; зруйнувала класичну структуру взаємовідносин між учнем та вчителем у вигляді пари “вчитель - учень”.У першому розділі «Теоретико-методологічні засади аналізу педагогічної творчості» нами розкрито поняття творчості, її філософська сутність, окреслені теоретико-методологічні засади аналізу педагогічної творчості, які дозволяють зробити наступні висновки: Хоча за основу визначення творчості можуть братися різні фактори - предмет, результат, процес, субєкт, метод творчості, дотримуючись інтеграційного підходу ми розуміємо творчість як створення нового, під яким можуть матися на увазі як перетворення у свідомості і поведінці субєкта, так і продукти, що народжуються ним і відокремлюються від нього. В умовах, коли у суспільстві усе більше утверджується думка про те, що освіта зі способу просвітництва індивіда має перетворитися в механізм розвитку творчої особистості, здатної конструювати саму себе, визначати й змінювати свою життєву стратегію, педагогічна творчість має стати рисою кожного педагога. Для цього вчитель повинен: володіти досить широкими та глибокими базовими фактографічними знаннями, під якими розуміються теоретичні основи, методи, засоби, інструментарій професійної діяльності; вміти актуалізувати базові знання з урахуванням науково-технічного прогресу, також і у професійній сфері, шляхом систематичної роботи з можливими джерелами нової інформації; володіти методологією отримання недостатньої інформації для розвязання нагальних проблем шляхом роботи з літературою, отримання консультацій, проведення спостережень та експериментів, аналізу та обробки їх результатів; знати методи та прийоми генерації нових знань на основі встановлення взаємодії фактів, виявлення закономірностей, продукування нових методичних та методологічних основ педагогічної діяльності; володіти загальною методикою та технікою прийняття рішень. У рамках такого підходу навчальні заняття будуються на засадах діалогу, для якого характерні: рівність особистісних позицій учасників процесу навчання; особисте залучення вчителя й учнів до розвязання дидактичних завдань уроку; наявність контакту, емоційно-інтелектуальної спільності; відчуття учнями психологічної захищеності; доброзичлива атмосфера заняття; високий рівень мотивації навчання учнів, активність у пізнавальній діяльності, свідомий характер навчання; оптимальне співвідношення між свободою учня у виборі змісту, методів навчання і педагогічним керівництвом його діяльністю; творче самопочуття педагога і учнів (студентів) на занятті, відчуття ними задоволення від спільної праці, реалізація потреби учнів у персоналізації і в суспільному визнанні.

Основний зміст дисертації