Теоретико-методологічні основи дослідження паливно-енергетичного комплексу: суть та структура ПЕК, чинники розвитку ПЕК, методи дослідження. Місце ПЕК в економіці країн Латинської Америки. Основні напрямки та шляхи інтенсифікації розвитку ПЕК цих країн.
Аннотация к работе
Тому дослідження територіальних особливостей, проблем, тенденцій та перспектив паливно-енергетичного комплексу як єдиного цілого, звязків між його ланками в нових умовах господарювання має важливе значення для виявлення можливостей підвищення ефективності його функціонування. В роботі у стислій та доступній для сприймання формі охарактеризовано паливно-енергетичний комплекс Латинської Америки, а також проблеми та перспективи розвитку, які з ним повязані. Мета дослідження - проаналізувати і дослідити особливості паливно-енергетичного комплексу країн Латинської Америки, а також проблеми та перспективи його розвитку. Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) - сукупність галузей і підгалузей промислового виробництва, що спеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці і споживанні твердого, мінерального, рідкого і газового палива, виробництві, передачі і використанні електроенергії й тепла [1, 234]. До паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) належить паливна промисловість (видобування та переробка палива), електроенергетика (виробництво і передача електроенергії), а також тісно повязані з ними обслуговуючі підприємства.Основними первинними джерелами енергії у сучасному світі є нафта, вугілля, природний газ, гідроенергія; швидко зростає значення атомної енергії. Освоєння вугільних ресурсів у районах, доступних для відкритого видобутку, створює сприятливі передумови для потужних паливно-енергетичних баз як основи промислових комплексів, що спеціалізуються на енергомістких виробництвах. Вугілля широко використовується в народному господарстві як енергетичне й технологічне паливо. Промислові скупчення газів бувають трьох типів газові поклади (вільний газ у порах гірських порід), газоконденсатні (газ, збагачений парою рідких вуглеводів) і попутний газ (розчинений у нафті). Для розвитку вугільної, нафтової та газової промисловості необхідне устаткування, що його виробляють різні галузі машинобудування (важке машинобудування виробляє гірничошахтне устаткування для вугільних шахт; окремі галузі випускають устаткування для нафтодобувної, нафтопереробної та газової промисловості).Під час дослідження ПЕК сучасна наука використовує різні підходи і методи. До методів другого рівня (міждисциплінарного) належать історичний, аерокосмічний, математичний та інші, якими користуються для виявлення та аналізу динаміки розвитку процесів або явищ. Методи четвертого рівня (методико-технічні) дають змогу виконувати техніко-економічні розрахунки різної складності, формалізацію окремих явищ і процесів за допомогою математичних формул і спеціальної символіки, що підвищують репрезентативність (точність) дослідницьких результатів та їхнє практичне й наукове значення. Тому в дослідженнях ПЕК використовуються обидва методи. Застосування економіко-математичних методів при вивченні ПЕК дає можливість розвязати такі завдання - перевірити ефективність взаємодії різних сфер діяльності, виявити диспропорції і вузькі місця з метою розробки заходів щодо їх усунення, кількісно оцінити регіональні фактори, знайти резерви, вибрати найкращу траєкторію розвитку ПЕК за різних зовнішніх умов.Розвивати паливно-енергетичний комплекс, забезпечувати суспільство енергетичними ресурсами - одне з найважливіших завдань країн Латинської Америки. Паливно-енергетичний комплекс країн Латинської Америки складається з паливної промисловості (вугільна, нафтова і газова, уранова) та електроенергетики. У розвитку продуктивних сил цих країн він відіграє всезростаючу роль, що повязано, з одного боку, із загальносвітовими тенденціями, а з іншого - з енергомісткістю народного господарства та обмеженими енергоресурсами країн Латинської Америки. В надрах усіх країн Андської групи (Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія) є поклади нафти, але світове значення вони мають лише у Венесуелі. Енергетика значною мірою впливає не тільки на розвиток, а й на територіальну організацію народного господарства, насамперед промисловості.У структурі мінеральних ресурсів важлива роль належить паливно-енергетичним ресурсам, серед яких провідне місце посідають Венесуела і Мексика - нафти і природного газу; Колумбія - камяного вугілля. У розвіданих запасах паливних корисних копалин переважають нафта і природний газ. Дуже перспективні на нафту і природний газ осадові структури східного передгірського прогину Анд, які тягнуться від Тринідаду і Тобаго до Вогняної Землі [13, 125]. Також добувають нафту в Перу, Еквадорі, Колумбії, Аргентині, Трінідаді і Тобаго, Болівії, Чилі. Пояс родовищ нафти і газу Колумбії оперізує кордон із Венесуелою від озера Маракайбо і далі на південь до нафтових родовищ Кано-Лімон, потім проходить далі вздовж Андських гір, через найбільші в країні родовита нафти в Кузіана-Купіагуа і закінчується в районі недавно відкритого родовища Гуандо у верхній частині долини Магдалена, на південний захід від столиці.Більше половини вартості продукції видобувної промисловості дають нафта і газ. Нафтова промисловість займає провідне місце серед паливних галузей Латинської Америки. Дві країни Латинської
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження паливно-енергетичного комплексу (ПЕК)
1.1 Суть та структура ПЕК
1.2 Чинники розвитку ПЕК
1.3 Методи дослідження ПЕК
Розділ 2. Сучасні тенденції розвитку ПЕК країн Латинської Америки
2.1 Місце ПЕК в економіці країн Латинської Америки
2.2 Фактори розвитку ПЕК країн Латинської Америки
2.3 Характеристика ПЕК країн латинської Америки
2.3.1 ПЕК Бразилії
2.3.2 ПЕК Мексики
Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку ПЕК країн Латинської Америки
3.1 Проблеми функціонування ПЕК країн Латинської Америки
3.2 Основні напрямки та шляхи інтенсифікації розвитку ПЕК країн Латинської Америки