Розвиток пізнавальної активності другокласників засобами гри - Курсовая работа

бесплатно 0
4.5 115
Гра як один із видів діяльності людини, її специфічні риси та значення в розвитку особистості дитини, аналіз їх використання в виховному процесі в початковій школі. Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної пізнавальної діяльності.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:


Аннотация к работе
Гра - один із видів діяльності людини, який виник історично, що полягає у відтворенні дій дорослих і відносин між ними. Гра стимулює пізнавальний інтерес. Педагогічне стимулювання і мотивація навчальної діяльності учнів включають в себе формування пізнавального інтересу, що становить вибіркову спрямованість особистості, яка обернена у сферу пізнання, предметного оволодіння знаннями. Оскільки пізнавальний інтерес багатогранний, він може: 1) виступати як зовнішній стимул процесу засвоєння, як засіб активації цього процесу; 2) як мотив пізнання, стикаючись та взаємодіючи при цьому з іншими мотивами. Ігри створюють певний емоційний фон в учнівському колективі, але і потребують певного емоційного настрою, дають можливість внести проблемність у пізнавальний процес, здійснити самоконтроль та самокоригування.На підставі отриманих висновків учені ототожнили причини виникнення гри у тварин і дітей. Ортгги, аналізує гру як елемент культури і вважає, що головний зміст історичного процесу становить розвиток культури, в основі якої перебуває гра, яка є вищим проявом людської сутності. Хейзінга, не народжується в грі, а виникає як гра, хоч остання, як це не парадоксально, трактується ним як дещо протилежне культурі. Учений піднімає багато проблем, повязаних із грою: природа і значення гри як культурного феномену, гра і поезія, гра і правосуддя тощо. Блонський зводить гру до конструювання або драматичного мистецтва і висловлює думку, що взагалі немає жодної діяльності, яка б називалася грою.Макаренко зазначав: «Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Для розвитку швидкості проводять ігри, які потребують негайної рухової реакції в обстановці, що швидко змінюється та ускладнюється додатковими завданнями, а також ігри з подоланням певної відстані за короткий час («Біг до прапорця», «Квач», «Хто перший»). Наприклад, якщо в рухливих іграх з мячем використовується його підкидання з різними завданнями, метання у ціль, то для гри у баскетбол, що в спрощеному варіанті доступна молодшим школярам, провідними є навички ведення мяча, його ловіння, передача, вкидання, перехоплення, кидки двома руками від голови та від грудей. Це ігри гуртові, їхні структурні особливості дають змогу обєднати всіх бажаючих грати та проводити ігри у будь-якій обстановці: у приміщенні, на подвірї, на галявині, біля ставу, на луках і в лісі. Виховуючи у молодших школярів почуття обовязку і відповідальності перед командою за свої дії, необхідно формувати в дітей ціннісні орієнтації щодо самовдосконалення (не тільки прагнення до особистого вдосконалення в техніці гри, її технічних прийомах, оволодіння прийомами доцільного розвязання тактичних ігрових завдань, а й уміння домовитись з партнерами про спільні дії, відповідально ставитись до своєї ролі у грі тощо).В процесі дослідно-експериментальної роботи було встановлено, що вступаючи в міжособистісні взаємини різних рівнів (з однолітками, вчителями, батьками, іншими людьми), беручи участь у тій чи іншій спільній діяльності, виявляючи своє ставлення до оточуючих, молодші школярі часто залишаються байдужими до змісту висловлювань, у них відсутня та почуттєва основа, яка необхідна для справжнього співпереживання іншій людині, розуміння її проблем, прагнення надати допомогу, виявити співчуття. До того ж, «ігри мають давню традицію регламентації і творчого перетворення соціальних взаємин у ціннісно-естетичному і функціональному планах». Звичні й знайомі з дошкільного віку стосунки полегшують залучення до гри, що є важливою передумовою включення молодших школярів до відповідної діяльності. Але саме участь у грі ще не сприяє набуттю дитиною необхідних якостей, розвитку її емоційно-почуттєвої сфери, вмінню виявляти своє, глибоко усвідомлене на особистісному рівні, ставлення. Окрім того, у грі виокремлюють реальні стосунки між учасниками, що, на відміну від рольових, визначаються вибірковістю стосовно партнера, тобто, за висловом Л.У загадках наявний елемент гри, а тому цим жанром захоплюються діти. Загадки можна використовувати майже на кожному уроці української мови, особливо на тому його етапі, коли діти втомились і потрібен невеличкий відпочинок. На уроках під час вивчення теми «Іменник» варто використовувати загадки. Тому граматичні завдання до ігрових хвилинок учитель може пропонувати на власний розсуд: записати відгадки, визначити рід, число, відмінок іменника, пояснити правопис. Відгадайте загадки, випишіть відгадки.Я вважаю, що гра має супроводжувати навчання. Адже найкраще дитину в молодшій школі розвивають ігри. Це той фактор, що допомагає малюку краще адаптуватись до навчання, розвивати пам‘ять, увагу, винахідливість, зберігати дитячу безпосередність, виховує взаємоповагу. Така гра повинна навчати, розвивати і виховувати. У грі в спрощеному вигляді відтворюється дійсність та операції учасників, які імітують реальні дії.

План
Зміст

Вступ

1. Гра. Види ігор. Їх роль у житті

1.1 Історико-педагогічний аналіз використання гри у навчальному процесі

1.2 Гра - один із видів діяльності людини

1.3 Народні, рухливі та спортивні ігри у навчально-виховному процесі початкової школи

2. Гра в процесі навчання

2.1 Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної пізнавальної діяльності

2.2 Ігрові методики та їх роль у моральному вихованні учнів молодшого шкільного віку

2.3 Загадки, скоромовки, чистомовки на уроках української мови

Висновки

Список використаної літератури

Вывод
Я вважаю, що гра має супроводжувати навчання. Адже найкраще дитину в молодшій школі розвивають ігри. Це той фактор, що допомагає малюку краще адаптуватись до навчання, розвивати пам‘ять, увагу, винахідливість, зберігати дитячу безпосередність, виховує взаємоповагу. Саме граючись, дитина краще виявляє себе як індивідуальність. Завдання, в яких пов‘язані і розумова, і фізична активність, сприяють вихованню гармонійної особистості. Адже гра - не просто розвага, це фантазія, помножена на розум і кмітливість. Навчання дитині повинно приносити не лише знання, а й задоволення.

Виходячи із загального поняття гри як форми діяльності в умовній ситуації, в дидактичній грі відтворюється певна форма суспільного досвіду. Така гра повинна навчати, розвивати і виховувати. Суть її полягає в моделюванні та імітації. У грі в спрощеному вигляді відтворюється дійсність та операції учасників, які імітують реальні дії.

До організації ігор можна поставити такі вимоги: - гра повинна базуватися на вільній творчості і самостійній діяльності учнів;

- гра має бути доступною для учасників даного віку, а ціль досягнутою;

- обов‘язковий елемент гри - її емоційність. Вона повинна викликати задоволення, веселий настрій;

- організатори гри повинні чітко продумати кожен з її етапів, - спрямувати і керувати процесом;

- організувати оцінювання результатів;

- підбити підсумки.

На мою думку, гра сприймається як цікаве, яскраве, необхідне для життєдіяльності особистості. І чим старший школяр, тим більше він відчуває розливальне і виховне значення гри.

Список литературы
1. Андрощук Н.В., Леськів А.Д., Мехоношин С.О. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. - с.15-19.

2. Варзацька Л.О., Колосов П.Г. - рідна мова і мовлення // Кам‘янець-Подільський. Абетка. - 2002. - 91 с.

3. Ващенко О.М., Кудикіна Н.В., Люріна Т.І., Романенко Л.В. Рухливі ігри в початковій школі: Навчально-методичний посібник. - К.: Навчальна книга, 2003. - 80 с.

4. Виноградова Н.Р. Відкритий урок з української мови // Розкажіть онуку. - 2003. - № 9-10. - С. 77-79.

5. Горохова скриня // Українські народні ігри для дошкільного і молодшого шкільного віку. - К.: Веселка. - 1993. - С. 81-83.

6. Жорник О. Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної ігрової діяльності // Рідна школа. - 2000. - № 3. - С. 37-39.

7. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навчальний посібник - 2-ге вид., допов. і переробл. - К.: Вища школа, 2005. - С.226-228.

8. Масяк О.Н. Розвивальні ігри на уроках української мови // Початкова освіта. - 2004. - № 39 (279). - С. 10-11.

9. Овдій В.М. загадки, скоромовки, чистомовки на уроках української мови // Розкажіть онуку. - 2006. - № 5. - С. 25-27.

10. Саюк В. Історико-педагогічний аналіз використання гри у навчальному процесі // Рідна школа. - 2005. - № 7. - С. 50-52.

11. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості вчителя // Навчальний посібник. - К.: ІСДОУ, 1994. - 112 с.

12. Смолкіна Л.А. Дидактичні ігри на уроках української мови в 2 класі // Початкова школа. - 2005. - № 2. - С. 6-8.

13. Шульга Л. Ігрові методи та їх роль у моральному вихованні учнів молодшого шкільного віку // Початкова школа. - 2005. - № 4. - С. 16-18.

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?